Іван ДОЦЕНКО, директор агрофірми «Мир», Новотроїцький район

Надій на майбутній урожай нині більше, ніж торік, хоча через бездощів'я почали сія­ти озимі аж 20 вересня. До першого дощику, не поспіша­ючи, посіяли 1800 гектарів і одержали ідеальні сходи... Могли б і більше, якби знаття, що 7 жовтня підуть дощі. Всього ж посіяли 3200 гек­тарів озимини, з яких 3050 — пшениці і 150 — ячменю. Схо­ди — прекрасні!

Навесні ж посіємо 500— 600 гектарів ярового ячменю, гірчицю чорну і жовту, нут, го­рох... Так само, як у 2010-му, у нас буде до 5 тисяч гектарів ранніх зернових. Дасть Бог гар­ної погоди, свої 18—20 тисяч тонн хліба візьмемо!

Парові площі і поля, зорані на зяб, уже заборонували і за­культивували. Весною зали­шиться провести одну перед­посівну культивацію і посіяти. Таким чином збережемо до­рогоцінну вологу у грунті, ви­граємо строки.

Про нинішній сільськогос­подарський рік можна сказа­ти одним словом: складний! Все почалося з позаминулої осені. Пшеницю довелося сія­ти у суху землю. І тільки 21—23 листопада пішли дощі. Аж наприкінці місяця одержа­ли сходи, та й то з середини наполовину. Навіть на паро­вих площах, де була волога, на зеленому килимі чорніли чималі латки... А тут ще й ран­ня зима! Рослини перестали вегетувати і увійшли в зиму недорозвинутими.

Навесні частину посівів до­велося перекультивувати і пе­ресіяти ячменем. Окремі площі озимого ячменю теж насівали яровим. Потім за­тяжне бездощів'я, а прийшли жнива — задощило! Та й на тому спасибі: дощі помогли просапним і технічним культу­рам.

Пшениці одержали у се­редньому по 29,7 центнера з гектара, а загалом врожай­ність ранніх зернових по гос- подарству становила 24,5 центнера. Загальний на­молот склав 12 тисяч тонн проти торішніх 18 тисяч. Дро­ком раніше цей показник склав 21 тисячу. Ось що таке посушливий степ і погодні ка­таклізм и!

Спека забрала у нас чима­лу частину врожаю сої. Торік ми одержали її по 35 центнерів з гектара, а в цьому році ви­йшло в середньому по 29—30.

До Дня працівників сіль­ського господарства закінчи­ли увесь комплекс польових робіт. Відсвяткуємо і почнемо підготовку техніки. До нового року всю її поставимо на лі­нійку готовності.

Торік ми нарікали, що не змогли вигідно продати виро­щене. У цьому році справи значно кращі. Насамперед тому, що фуражної пшениці у нас не було жрдного кілогра­ма. Продавати продовльчу почали за ціною 1450 гривень за тонну, а дійшли до 1700. Ще дві тисячі тонн хліба при­тримаємо до весни. Віднови­мо продаж,-коли треба буде купувати добрива, пальне, за­соби захисту рослин, запчас­тини.

Зазначу й таке: увесь хліб ми продали в середині області — підприємству «Агроконтакт» (торгова марка «Мірошник»), яке запропонувало нам ціну на 50—80 гривень за тон­ну вищу, ніж інші покупці.

У цьому році пристойна, вважаю, була ціна і на куку­рудзу: 300 тонн продали по 1700 гривень, 200 залишили для потреб тваринництва і на продаж сельчанам. Продали також близько 900 тонн сої по 3300 гривень за тонну.

Наш фірмовий товар — ци­буля. Правда, цього року вро­жайність її на 20 тонн менша, ніж торік, — 86 тонн з гекта­ра. Та завдяки підвищеному попиту на ринку і вигідній для нас ціні заробили на ній понад 10 мільйонів гривень,чЧим пе­рекрили недобір інших куль­тур. Пощастило? Але ж я осо­бисто заздалегідь знав, що всю цибулю продамо — за­ймався маркетингом.

Соняшнику було десь 600 гектарів, урожайність — по 20 центнерів з гектара. Частину насіння реалізували по 4300 гривень, решту при­тримаємо до кращих часів.

Словом, рік, з одного боку, важкий, а з другого — загалом вдалий: із хліба на воду пере­биватися не будемо. За орен­ду паїв із людьми розрахува­лися на 99,9%. Платили гріш­ми, а також зерном, олією, борошном — на вибір. Випла­тимо працівникам агрофірми тринадцяту зарплату.

Багате господарство — і село заможне. Будуємо жит­ло, майданчик зі штучною травою для всіх видів спорту, закінчуємо облаштування ам­булаторії на 16 відвідувань на день із денним стаціонаром. Для художньої самодіяльності докупили апаратуру, костю­ми. Матеріально підтримуємо багатодітні сім'ї. В районній лікарні евроремонт двох па­лат для ветеранів зробили.

Ну а свято є свято. Прове­демо урочисті збори, будуть концерт, футбольний матч на­шого «Миру» з новотроїцькою «Таврією». А після свят — зно­ву земля покличе!