Віктор СІЛЕЦЬКИИ, Герой України, директор агрофірми «Радгосп «Білозерський»

Нинішній рік для виноградарства не показовий. Через морози недобрали половину врожаю — 5 тисяч тонн солод­ких ягід. Правда, є окремі сор­ти, які не підвели. Угорська Біанка дала від 80 до 90 цент­нерів ягід з гектара. Добре по­казали себе сорти новочер­каської селекції (Росія). Сорт Квітковий забезпечив уро­жайність 124 центнери з гекта­ра, Сапераві північний — 90 центнерів. Таку ж урожай­ність, якСапераві, дав наш україн­ський сорт Мускат одеський.

З'явилися дуже гарні і перс­пективні для України моро­зостійкі сорти. Дивокумський може витримувати морози до мінус 36 градусів.

Веду до чого. Аби ми не гна­лися за модою, а вивчали, у яких мікрозонах виноробства доцільно вирощувати той чи інший сорт, щоб економіка ви­ноградарства і виноробства не «вимерзала» б і була стабіль­ною.

Зміни клімату на Землі став­лять перед українськими вино­градарями невідкладне завдан­ня — переходити на вирощування морозостійких сортів. Іншого не дано...

Ще раз нагадаю слова зна­менитого князя Льва Голіцина: виноробство — наука місце­вості, а виноград — продукт місцевості. Природу не обду­риш! Якщо Каберне — фран­цузький сорт, то він краще по­казує себе у Франції, у нас за десятирічку 6—7 разів вимер­зає. Тим часом є прекрасний сорт Каберне північний Ново­черкаського науково-дослідного інституту виноградарства і виноробства.

Висновок тут однозначний: фахівці галузі повинні підбира­ти і висаджувати сорти більш морозостійкі, пристосовані до умов нашої степової зони, де літо жарке, а люті морози — не­бажані, але часті «гості». І сад­жанці цих сортів, зрозуміло, ма­ють вирощуватися не у Франції чи Італії, а на місці. Тільки за тих умов в Україні галузь буде не лише відроджуватися, а й роз­виватися так, як розвивається вона у передових країнах світу. Тоді на столі кожного українця поруч із хлібом, сіллю і хріном стоятиме бокальчик столового вина.

Повторюся: ситуація, що склалася у галузі, кри+ична. І насамперед тому, що в країні майже немає розсадницьких господарств. Практично зали­шилося одне — агрофірма «Радгосп «Білозерський». Ми, маючи відповідні кадри і освоїв­ши передові технології, досягли результатів вищого (це не по­хвала) світового рівня. Щороку, за потреби, можемо вирощува­ти і реалізувати 2—3 мільйони виноградних саджанців морозо­стійких сортів. У себе їх ми вже посадили на перших ста гекта­рах. і аби у нас їх було 1350 гек­тарів, то у цьому році спокійно зібрали б 10 тисяч тонн виногра­ду, які ми мали у кращі роки за сприятливої' погоди.

Були, звичайно, роки важкі, але дуже добре допомагала держава. Наприклад, давала за один розкорчований гектар ви­ноградника 50 тисяч радян­ських карбованців. Це були ве­ликі гроші. Заохочувалася не торгівля вином, а вирощування столових сортів винограду. За кожен кілограм такого виногра­ду держава доплачувала один карбованець. Перед розвалом СРСР ми вийшли на 3 тисячі тонн столового винограду на рік. І нас це цілком влаштовува­ло. Навіть якщо кілограм виног­раду коштував у реалізації 20 копійок, свій карбованець від держави ми одержували.

А потім — «перестройка», розвал... Для нашої галузі на­стали чорні дні. Правда, через якийсь час Верховна Рада Ук­раїни прийняла закон про виді­лення одного процента на розви­ток садівництва і виноградар­ства. Все йшло добре і для всіх, потім гірше і для обраних. Пер­ший транш цього збору у наше господарство цього року на­дійшов аж у серпні. Прикро мені за нашу державу, скажу відверто.

Коли я був у американсько­му штаті Майямі, там нас пригощали шампанським. І не з Мол­дови, України чи Росії, а з... Білорусі. Два роки тому я поїхав у Мінськ. Сидимо з директором тамтешнього заводу, розмов­ляємо. І я дізнаюся, що біло­руське шампанське постачаєть­ся у 186 країн світу! З'ясувало­ся, виноматеріали для шам­панського білоруси беруть у Молдові. Я ж запропонував свій товар. І почув: «А чим ти дове­деш, що ваші виноматеріали кращі?». «Приїжджайте, — кажу, — у гості й переконаєтеся на місці...».

Із якихось причин білоруси не змогли приїхати, а у вересні вони оголосили тендер на заку­півлю виноматеріалів ми цей тендер виграли! Так у нас з'я­вився ще один солідний клієнт.

Нині через неврожай дове­лося поставки згорнути. Наші білоруські партнери, розуміючи ситуацію, попросили наступно­го року без будь-якого тендера поставки відновити. Кращих виноматеріалів, кажуть, вони досі не одержували. Нам таке чути дуже приємно. Значить, вийшли на світовий рівень якості!