Через «фортелі», які викидають дорослі, позбавлені батьківського піклування діти можуть залишитися без оновленого закладу

«Чи можливо таке?» — обуриться читач, розуміючи, в якому стані в нас зараз дитячі будинки. Грошей на їх ремонти нема, а тут, наче з пансько¬го плеча, з обласного бюджету вид¬іляють 4,5 мільйона гривень на ре¬конструкцію Цюрупинського дитячо¬го будинку. Та не минуло й трьох місяців, як кошти погрожують заб¬рати з огляду на їх неосвоєнність. В усякому разі, нам заявив про це ди¬ректор дитбудинку Олександр Зарівний. Він сам дивується такому по¬вороту подій.

І хоча цей об'єкт — «не наш» (він підпорядкований обласній раді та обласному управлінню освіти і на¬уки), ми все ж спробували з'ясува¬ти , чому так сталося? Чому так спок¬ійно можна позбутися бюджетних коштів, які сьогодні перепадають далеко не кожному? Та й не буває«не наших» дітей — вони усі наші! Тим більше, що серед вихованців цього закладу є діти і з Цюрупинська та району.

А відмовитись від грошей — таке не кожний замовник (у даному ви¬падку дирекція дитбудинку) собі доз¬волить. Цілком природньо, що хо¬четься переживати за долю бюджет¬них коштів. Адже це гроші платників податків. Значить, в якійсь мірі, і твої.

Та ще більше хочеться пережива¬ти за долю дітей, які позбавлені бать¬ківської опіки. І які повинні жити і на¬вчатись в нормальних умовах.

Відверто кажучи, більше доводи¬лось писати про розтринькування бюджетних коштів. А тут, судячи зі слів О. Зарівного, умудрились відда¬вати гроші назад.

Нам радили не писати про це, мовляв, триває закулісний галас і багато хто хоче, аби його не чули. Однак мова йде про виділення 4,5 млн. грн. — суми, що навіть по'докри- зових нормах досить пристойна. Якщо з дитбудинку, який прагнуть зробити зразковим в області, мо¬жуть спокійно зняти, за словами ди¬ректора, 500тис. грн., оскільки їх не можуть освоїти, то про що можна го¬ворити? Невже так шикують і гроші непотрібні?

З такими плутаними думками ми й відвідали пенати Цюрупинського дитбудинку. Не можна сказати, що діти тут живуть з особливим комфор¬том. Але й не бідують. Та чиновники прагнуть більшого. Зробити Цюрупинський дитбудинок зразковим для всієї області — й не інакше. На це й виділили кошти. Щоправда, був випадок, коли внаслідок не зовсім розумного рішення дирекції при ус¬тановці автономних систем опален¬ня дітей мало не заморозили. Цей випадок, кажуть, і став причиною звільнення О.Зарівного з посади директора.

Поки суд поновлював його на ро¬боті (пішли касації-апеляції, зреш¬тою, поновив), за час директоруван¬ня його наступниці було проведено тендер на закупівлю робіт з реконст¬рукції дитбудинку.

Чому такі претензії в перевіряю¬чих, в тому числі й правоохоронних органів, до результатів тендера, я намагався з'ясувати у поновленого на посаді директора О.Зарівного. Однак Олександр Григорович «відіслав» нас до своєї попередниці. Мовляв, вона проводила тендер, у неї й питайте.

Але чому з такою душевною легкістю керівник закладу розмірковує проте, що проавансовано (і то не ним, а попередницею) лише вартість підготовчих робіт? А далі не закладе¬но жодної цеглини під реконструкцію.

Загалом О.Зарівний вважає, що в цих приміщеннях можна влаштува¬ти собі ремонт, вартістю до 300 ти¬сяч, тоді не варто буде проводити тендери, що, на його думку, похваль¬но, і не робити реконструкцію, що надто дорого. Але при цьому можна втратити... намір зробити Цюру- пинський дитбудинок зразковим для області.

Можливо, Олександр Григорович вважає, що ці роботи — на вагу золо¬та! — і виконувати їх повинно не «якесь ЧП», що виграло тендер, а мало не елітна будівельна фірма?

Уявімо собі, проходить тендер. Один учасник пропонує вартість робіт навіть дешевше майже на 200 тисяч грн. У його трьох опонентів до результатів тендеру претензій нема. Однак Олександра Григоро¬вича непокоїть те, що «головними з тендера» були сама його попе¬редниця, тобто директор закладу, та її підлеглі. Але ж головні відом¬ства — облрада, яка давала кошти, та обласне управління з освіти і на¬уки, нічого проти цього не мали. І якщо тендерний комітет віддав пе¬ревагу тому, у кого ціна менша, нічо¬го дивного нема. А ось яка якість робіт — ще невідомо, бо не дають робити.

З інформації, одержаної від Зарівного, стало відомо, що перемо¬жець тендера не має кваліфікованих кадрів та дозволів на виконання под¬ібних робіт.

Але ж такого «переможця» тен¬дерний комітет може визначити хіба що при повному незнанні суті самих умов тендера. Якщо такі в складі комітету були, то допускаємо правоту Зарівного.

У нас нема підтверджених пере¬вірками письмових даних, але дос¬теменно відомо, що колишній дирек¬тор «на волі» і ніякого криміналу в її діях правоохоронними органами не виявлено.

Однак замовник, тепер уже в особі поновленого судом на посаді директора дитбудинку О.Зарівного, вирішив не розмінюватись на дрібниці (що таке неосвоєних тільки на першому етапі робіт 895 тисяч грн. проти обіцяних 4,5 мільйона), а «неякісні послуги» («якісь шабаш¬ники», хоча, як можна встановити якість послуг, якщо виконавця не до¬пускати до роботи?!), на його дум¬ку, взагалі ні до чого. Він сам прига¬дує випадок, коли навіть за допо¬могою наряду міліції «попросив» з об'єкта людей, які приїхали працю¬вати.

Підозрюють, що Олександр Гри¬горович не задоволений тим, що пальму першості на конкурсних торгах його попередниця віддала іншому, а не його «знайомій фірмі».

І це не якиись там шапковии знай¬омий, а той, хто вже робив ремонт у дитбудинку, зокрема ставив євро- пакети на вікна. Отже, перевірений у роботі.

У вину виконавцю робіт ставить¬ся і те, що із запізненням ним були подані документи на одержання дозволу на виконання робіт в інспекцію державного архітектур¬но- будівельного контролю. Інспек¬торам довелося двічі нагадувати про цю вимогу. Однак вину тут ра¬зом з підрядником варто розділи¬ти і замовнику, тобто дирекції дит¬будинку, на яку також поширюєть¬ся ця вимога.

За нашими даними, такий дозвіл держінспекція виконавцю робіт уже дала. Однак навіть після цього він не може приступити до роботи. «Мек¬сіканський серіал» якийсь, а не ро¬бота!

Відстоюючи свою позицію, О.За- рівний «оприлюднює» ще одну вер¬сію, через яку він не може допустити виконавця до роботи. Він стверджує, що той не має права виконувати ті роботи, які не передбачені ліцензією. А перевірка правоохоронними органами професійної діяльності на¬чебто виявила факти слабкого кад¬рового складу та низьку кваліфікацію виконавця робіт.

У свою чергу, виконавець робіт, за нашою інформацією, відкидає це звинувачення на тій підставі, що ліцензування робіт, які не передба¬чені умовами тендеру, не обов'яз¬кове. А ті роботи, що обумовлені ліцензією, він готовий виконати хоч сьогодні. Та за будь-якої нагоди за¬мовник виставляє його за ворота, не допускає до роботи і зриває ос¬воєння бюджетних коштів.

Одне слово, керівникзакпаду веде себе так, наче йдеться про його при¬ватний будинок, до будівництва яко¬го він може не підпускати, а не про державну установу, якою є дитячий будинок, і на реконструкцію якого державою виділені кошти та прове¬дено тендер згідно з вимогами зако¬ну України «Про державні закупівлі.

Чи існує письмовий наказ про заборону робіт, нам невідомо. Хоча припускаємо, що ні, бо це було б незаконно. Сам Зарівний стверджує, що представник підрядника не йде ні на який контакт, хоча він го¬товий його вислухати за пред'яв¬лення всіх необхідних документів. Та, як нам стало відомо, з боку підрядника таку спробу було здійснено, однак замовник не по¬бажав розмовляти і вигнав його з території дитбудинку.

Ось так від непорозуміння сторін страждає діло, вартістю понад 4,5 мільйона гривень державних коштів. Та найголовніше — страждають інте¬реси дітей, які, до того ж, позбав¬лені батьківського піклування. Турбо¬ту про них взяла на себе держава, виділивши кошти на перебудову ди¬тячого закладу на сучасний лад. Та внаслідок вище описаних «фор¬телів», які викидають дорослі, робо¬та ось уже три місяці з моменту Про¬ведення тендера стоїть. Облрада погрожує забрати кошти. Адіти вза¬галі можуть залишитися без оновле¬ного закладу, де їм би жилося і на¬вчалося краще.

То хто і чий «інтерес»тут захищає?