Те, що мовна проблема в Україні надто політизована та ідеологізована, знають усі. Але доки політики теоретизують, сперечаються і чубляться, доводячи один одному, скільки дер¬жавних мов повинно бути в Україні, з'являються практики, які знаходять свої шляхи вирішення проблеми.

Чим керуються батьки, коли настає час відправляти своє дитя перший раз у перший клас? Міркування та критерії відбору, звичайно, у кожного різні. Але більшість тат і мам мріє довірити своє дитя добро¬му і розумному вчителю зі шко¬ли, яка має добру славу. І ба¬жано, щоб ця школа була як¬найближче до домівки. Коли ж такий навчальний заклад знай¬дено, батьки починають з'ясо¬вувати, якою мовою там здійснюється навчання? Хтось на цьому питанні не зацик¬люється, але є й ті, для кого воно принципове. Словом, буває по-різному.

— Логіка життя, як логіка дороги: щоб не впасти — тре¬ба дивитися під ноги, але щоб не заблукати — необхідно ди¬витися вперед — аж до гори¬зонту. А значить, рухатися, — упевнена директор Херсон¬ської загальноосвітньої школи І—III ступенів № 15 Людмила Стратійчук. — Перед нами по¬стали питання: як зробити за¬клад ще привабливішим для батьків і учнів? Як не стати копією іншої школи і знайти свою індивідуальність? Як бути успішним і конкурентоспро¬можним?

За масштабами обласного центру школа № 15 — неве¬лика (тут навчаються понад 500 школярів), але вона добре знана в області. Торік її колектив переміг в обласному конкурсі «Школи Херсонщини-2009» у номінації «Школа успіху». Всі вчителі навчального закладу впроваджують у свою роботу інноваційні технології. Шкільна бібліотека визнана кращою в області з формування інфор¬маційної культури. За підтрим¬ки науковців інституту педаго¬гіки АПН України сьогодні в школі № 15 проводиться екс¬перимент з формування техно¬логічної культури педагогічних кадрів. Як бачите, будні педа¬гогів школи № 15 одноманітни¬ми і сірими ніяк не назвеш. І все ж, учителі вирішили не зу¬пинятися на досягнутому.

— Сучасне суспільство — полікультурне. Учні повинні бути готові до співіснування в ньому, — розмірковує Людми¬ла Стратійчук. — Ми намагає¬мося створити у нашому на¬вчальному закладі такий освітній простір, який би за¬безпечив взаємодію різних культур й готував школярів до життя в багатомовній спільноті. Тому наші вихованці, серед яких представники десяти на¬ціональностей — українці, ро¬сіяни, грузини, вірмени, узбе¬ки, араби, хорвати, порту¬гальці, азербайджанці, молда¬вани — мають змогу вивчати 500 школярів), але вона добре дві іноземні мови (англійську та німецьку), рівну увагу приділя¬ти вивченню російської та ук¬раїнської мов. А три роки тому, за бажанням батьків та учнів, для поглибленої мовної освіти в школі з російською мовою навчання були відкриті перші класи з викладання україн¬ською.

За словами Людмили Лео¬нідівни, тепер щороку їхня школа набирає три перші кла¬си: два — з російською мовою навчання, один — з україн¬ською. Проблем з їх наповню- ваністю не виникає. Навчають¬ся тут не тільки діти найближ¬чого мікрорайону, а з різних ку¬точків міста.

Чим же приваблює школа № 15? Не тільки своїми інно¬ваціями, професійним рівнем освітян, але й ставленням до дітей. Тут переконані, що шко¬ла — це простір дитини, в ній вона не готується до життя, а повноцінно живе... А раз так, то перебування в закладі має бути комфортним. Велика ува¬га приділяється зміцненню ма¬теріально-технічної бази. Ли¬ше останнім часом у при¬міщенні школи тут замінено на європейські більше 80% вікон. Торік реконструювали комп¬лекс для шестирічок, а цього року завезли туди двоярусні ліжечка. В школі тепло. Скажіть, ви б привели в таку шко¬лу свого першокласника? Отож бо й воно! Тим паче, що тут на¬дається право вибору мови навчання у межах школи.

— Якщо говорити про вільне демократичне суспільство, то значить, людина повинна мати право вибору, якою мовою на¬вчатимуться її діти чи вона сама, — переконана заступник директора школи Людмила Шалаева. — Ми живемо в ситу¬ації білінгвістики, коли абсо¬лютно всі вільно володіють дво¬ма мовами. Я сама з родини, де мама завжди говорила україн¬ською, а тато російською. І ніко¬ли ніяких проблем у нас з цим не виникало. За освітою я ро¬сійський філолог, еле вільно во¬лодію українською. На сьогодні для моїх колег мовна пробле¬ма теж знята.

На запитання директору, чи не вийде так, що школа № 15, до речі, одна з небагатьох у Херсоні з російською мовою навчання, стане згодом україномовною?, Людмила Леонідівна відповідає: «У нас зовсім інше завдання: формуємо позитивний імідж школи, задовольняємо потреби наших вихованців. Три роки ро¬боти дають підстави говорити про тенденцію: школа зали¬шається цікавою для херсонців, вони з задоволенням приводять донассвоїхдітей. Батьки випуск¬ників звернули увагу, що, вияв¬ляється, вихованці російсько¬мовних шкіл під час зовнішньо¬го незалежного оцінювання з ук¬раїнської мови показали кращі результати, ніж їхні ровесники зі шкіл з українською мовою на¬вчання! Можливо, це випад¬ковість. Але ж давно відомо: чим більше людина знає мов — тим вищий рівень її інтелекту. На¬приклад, у нашій школі першо¬класники, у яких викладання відбувається українською мо¬вою, дві години на тиждень вивчають російську мову. А от в україномовних школах учні пер¬шого класу часто російську зовсім не вивчають, у кращому разі, якщо батьки виявлять напо¬легливість, для цього виділяють годину на тиждень. Як бачите, діти мають ширші можливості, й від цього вони тільки виграють. Ми проти будь-яких перекосів у мовній політиці й вважаємо, що у батьків і дітей має завжди бути право вибору. І у межах однієї школи ми його даємо.