Районний фестиваль «Козацькому роду нема переводу»

Мабуть, це багатьом здалося дивним — після Покрови знову про козаків. Чого б це? Скажу відвер¬то, і я так спершу гадав. «Усі ми козацького роду, — говорили знай¬омі, втім, не про якихось конкрет¬них козаків', а про увесь народ, ча- стинку якого — громаду Цюру- пинська, організатори районного фестивалю «Козацькому роду нема переводу», який відзначав¬ся в рамках заходів, присвячених 300-річчю Олешківської Січі, 23 жовтня викликали на наше живе коло — площу Перемоги. Заманю¬вала сюди і погода — тепла, ясна, жовтнева, впереміжку з тихим па¬долистом.

Отже, рівноо 13.00 заграладу- хова музика. Послухавши її, чи¬мало глядачів переключилися на інші видовища, яких того дня було уапрочуд багато, і які не давали нудьгувати.

Найцікавіші щонайперше запи¬тували у людей, які красувались у кітелях та камуфляжній формі: ви якого куреня чи полку козаки? Але були й такі, хто надав перевагу жу¬панам, папахам, вишитим сороч¬кам та шароварам.

Справа тут в офіційно визнаній місцевими властями «толерант¬ності до різного роду козаків», згідно з якою нічого поганого в цьому нема. І нічого з цим зробити не можна — така наша історія.

У центрі площі вибудували справжнє містечко з очеретяних хатинок та бутафорських «маза¬нок». «Оселилися» в них представ¬ники різних сільських громад, які привезли з собою різноманітні страви та напої, всілякі декора¬тивні вироби та предмети народ¬ного вжитку. Відповідно і одягну¬лися — в українські національні ко¬стюми.

Учасників та гостей фестива¬лю привітали його організатори — голова районної ради Василь Плотніков та голова райдержад¬міністрації Вадим Андрушкевич. А також почесний гість фестивалю — заступник голови облдержадмі¬ністрації Андрій Яценко.

Під звуки козацького маршу на сцену виходять кандидати в козачата. Один з них читає гра¬моту і клянеться у вірності наро¬ду. Почесні старшини козацької громади вручають посвідчення козачатам та подарунки. Поси¬пають їх землею та пшеницею з рушника. Хай з козачати вирос¬те козак!

Уперше проведено конкурс жіночої вроди «Чарівна козачка». Журі того дня було не дуже суворим і охоче дозволяло учасницям імпровізувати і демонструвати свої кращі якості.

Поки кон курсантки готуються до чергового виходу, на сцену, зміню¬ючи один одного, виходять зі свої¬ми концертними номерами колек¬тиви художньої самодіяльності з Нової Маячкй, Підстепного, Ра- денська, Виноградового, Козачих Лагерів, Великих Кбпанів, окремі виконавці. Ціле розмаїття народ¬них талантів Цюрупинщини! Те, що відбувалося на сцені, викликало захоплення та щиру радість у при¬сутніх. Усіх виступаючих слухали з неприхованим задоволенням. Співали вони в основному про ко¬зацьку славу та любов до України.

Попутно учасників та гостей свята частували суто козацькими стравами — кулішем та мамал謴ою, які на свіжому повітрі були особливо смачними.»

«Як не крути, а простий народ сприймає слова фестивалю, як свідчення того, що самому наро¬ду нема переводу», — сказав мій колега. Саме цим він і захоплює.

Свято продовжилося розважально-ігровою програмою «Ко¬зацькі забави». Були й невеличкі конфузи. Серед тих, хто прийшов подивитися на козацькі розваги, у першому ряду виявився чоловік, який ледве тримався на ногах і так захопився суперництвом, що сам поліз через канати. Побачивши таке неподобство, стражі поряд¬ку похитали головою, взяли чоловіка під руки і відвели в задні ряди-заспини глядачів.

Завершив¬ши всі конкур¬си, найчарівні- шою козачкою стала Марина Сухина з Ви¬ноградового. Втім, без при¬зів не залиши¬лася жодна з восьми кон- курсанток.

Блискуче виконав своє завдання, відігравши ко¬зацькі марші, зразковий духовий оркестр Цюру- пинського ЦКД під керівництвом Юрія Турова.»

Пізно увечері закінчилися торже¬ства етнодискотекою для молоді.

Чи чекає нас повторення тако¬го свята в наступному році? Орган¬ізатори кажуть, що так — його вирі¬шено зробити традиційним.

Судячи з усього, народ зали¬шився задоволеним тим, що по¬бачив. Та ще тим, що йому випала нагода аж два вихідні підряд на¬солоджуватися святами.

А напередодні відбулася ще одна подія, можливо, не така по¬мітна, і яку я, відверто кажучи, ніяк не міг взяти в толк. Як можна до31 жовтня виконати обіцяне? Адже потім спитають. А часу залишилось зовсім обмаль. Всього десятьднів.

Виявляється, можна. На Жит- лоселищі на місці розграбованих «Тридцяти трьох богатирів» 22 жовтня регіонапи провели театра¬лізоване відкриття дитячого май¬данчика. Катайтеся на здоров'я!

Тимижрегіоналами відновле¬но, та встановлено там, де їх не було, п'ять автобусних зупиноку нашому місті.

Анатолій ПОЛУФАКІН