Це головний принцип, яким повсякчас керується у своїй роботі Анатолій Самойлик. І навіть уже це дає йому право бути головною фігурою у списках претендентів на посаду Каланчацького селищного голови. Передвиборча програма Анатолія Володимировича теж сформульована таким чином, що у центрі уваги найбільш потрібні пересічним людям питання. Та найголовніше не лише заявити про них, а знати, як вирішити. Наш кореспондент, на підставі чинного законодавства про розміщення передвиборчої агітації, зустрівся з А.В.Самойликом, поставивши йому кілька конкретних запитань.

- Анатолію Володимировичу, виступаючи перед представниками каланчацької громади зі своєю програмою, ви говорили про найбільш злободенні проблеми, зокрема, наголосили на необхідності невідкладно реконструювати водопровідну мережу. Людей це хвилює, але від влади і від комунальників вони постійно чують відмовки, що немає грошей...

- Грошей у повному обсязі для одночасної реконструкції водогінної мережі не буде ніколи. Реконструкцію потрібно вести поетапно, починаючи з найбільш зношених ділянок. Та й на бюджетні кошти цілком сподіватись не варто, треба шукати інвесторів. І, повірте, вони є. Така ж постановка питання і стосовно ремонту дахів, під'їздів, вулиць, пішохідних доріжок. У всьому повинна бути система, про яку мають знати люди: коли і чого їм очікувати.

Що стосується дотримання санітарного порядку у селищі (прибирання, вивезення сміття, озеленення), то тут не стільки кошти, як органцізаційна робота важливі, контроль і відповідальність керівників відповідних служб, депутатів.

- Та все ж, на інвесторів надія, а бюджет селищний — головне. Які основні складові його наповнення ви бачите?

- Однозначно, підтримуватиму місцеві підприємства і підприємців у малому та середньому бізнесі. Вони повинні знати, що влада сприятиме їм у зароблянні грошей, у розширенні виробництва та наданні послуг. По-друге, як депутат селищної ради знаю, що є заборгованість у сплаті земельного податку. А ці гроші могли б бути використані на розвиток селища. Є ще й чимало інших резервів, які потрібно і помічати, і реалізовувати. Адже Каланчак — це не якийсь безводний віддалений від цивілізації край. Він має багато своїх переваг. Але подивіться: наша дітвора, буваючи у місті, боїться сісти на карусель, бо ніколи не бачила її. У селищі пробували відкрити дитяче кафе, але з дитячого воно дуже швидко стало, як всі, для дорослих. Хіба ми не спроможні вирішити це? Причому, коли працюватимемо спільно з районною владою.

- Анатолію Володимировичу, на своєму постійному місці роботи та й поза ним ви піклуєтесь про ветеранів, допомагаєте аматорським колективам, підтримуєте спортсменів. Чи зможете надати цій роботі ширшого розмаху, у межах селища?

- Безперечно. На жаль, про ветеранів частіше згадуємо напередодні свят: 9 Травня, Дня захисника Вітчизни, Дня людей похилого віку... А щодня їхні проблеми цікавлять менше. Як і молодіжні. Від цього, від елементарної неуваги, у нас і злочинність найвища в області, і людей невдоволених чимало.

- Справді, люди незадоволені ще й тим, що влада селища, її голова рідко зустрічається з ними не у стінах власного кабінету. Тобто, немає чіткої системи інформування, проведення сходок, зустрічей, зборів, відповідного реагування на їх заяви. Що ви плануєте у разі, якщо станете селищним головою?

- Якщо влада порядна, то зустрічей з людьми боятися нема чого. Навпаки, частіше потрібно організовувати сходки, громадські слухання з найважливіших проблем. Тоді люди зрозуміють, що й вони мають якісь обов'язки і їх готові вислухати. Я, наприклад, відновив би роботу місцевого радіомовлення. На селах по району радіоточок майже не залишилось, а в Каланчаку їх рахунок ще іде на сотні. Треба щоб і депутати звітували частіше про свою діяльність на окрузі, щоб вели прийом своїх виборців. Інколи людям навіть об'єктивного роз'яснення достатньо чи моральної підтримки.

- Сподіваємося Анатолію Володимировичу, каланчакці оцінять і ваш досвід, і вміння бути господарем, і, зрештою, вашу програму, з якою ви йдете на вибори, й проголосують переважно за вашу кандидатуру. Бажаємо удачі.