НАВІТЬ у пізньоосінні, перемежо­вані мжичкою дні, виноградники і сади агрофірми «Радгосп «Білозерський» не втратили своєї доглянутості. Навіть іноземці, яких, здається, нічим не здивуєш, захоплюються по­рядком, який тут — скрізь і всюди.

Люди поспішають зібрати всі дари земні, а там і перепочити можна.

Який там перепочинок! — гово­рить начальник цеху садівництва Олександр Житяков. — Ще ж не всі яблука зібрані. Зберемо, тоді і дух пе­реведемо...

А на вибори у депутати?

Дозволимо собі вихідний. За­служили...

«Не тільки вихідний, — подума­лось, — ай право бути у владі — ра­йонній чи обласній владі».

Втім, то вже кого обере народ. Ми не про «свято демократії», а про інше. Про те, що вдалося зробити, а що — ні.

Для винограду цей рік невда­лий, — говорить директор агрофірми Герой України Віктор Сілецький. — Далися взнаки сильні морози — мінус 27—28 градусів. І виноградники наші капітально замерзли... У цьо­му році недобір винограду по Україні складає майже 50 процентів. От і ми теж втратили половину врожаю. А це 5 тисяч тонн грон. Прав­да, є окремі сорти, які не підвели. Угорська Біанка дала від 80 до 90 центнера ягід з гектара. Добре показа­ли себе сорти новочерка­ської селекції (Росія). Сорт Квітковий забезпечив уро­жайність 124 центнери з гек­тара, Сапераві північний — 90 центнерів. Таку ж уро­жайність, як Сапераві, дав наш український сорт Мускат одеський. З'явилися дуже гарні і перспективні для України моро­зостійкі сорти. Дивокумський може вит­римувати морози до мінус 36 градусів.

Ці сорти з'явилися у «Білозерсько- му» не за командою згори, а з ініціа­тиви самого Віктора Петровича, кот­рий ту ініціативу проявляв навіть у роки компартійного диктату.

Досвідчений фахівець (кандидат сільськогосподарських наук), почес­ний професор Херсонського аграрно­го університету вважає:

Потрібно підбирати і висаджува­ти сорти більш морозостійкі, присто­совані до умов нашої степової зони, де літо — жарке, а люті морози — не­бажані, але часті гості. І саджанці цих сортів, зрозуміло, мають вирощува­тися не у Франції чи Італії, а на місці. Тільки за тих умов в Україні галузь буде не лише відроджуватися, а й розвиватися так, як розвивається вона у передових країнах світу.

Віктор Сілецький не лише застері­гає чи закликає, а й діє. У агрофірмі створені умови для щорічного виро­щування 2—3 мільйонів виноградних саджанців морозостійких сортів.

У себе їх ми вже посадили на перших ста гектарах, — повідомив ди­ректор «Білозерського». — І аби у нас їх було 1350 гектарів, то ми б у цьому році спокійно зібрали 10 тисяч тонн винограду. Це урожай, який ми-мали у кращі роки за сприятливої погоди.

І тут Віктор Петрович згадав про те, як ще у 1979 році досвідчений господарник, колишній агроном Херсон- винтресту Іван Омелянович Руденко повчав: «Вітю, для того, щоб господар­ство нормально жило, треба мати у ньому два крила...». Я у відповідь: «Так у нас же аж три крила: розсадництво, виноградарство і виноробство!». «Ні, — заперечив той. — У вас це одне кри­ло, другим має бути садівництво».

Друге крило таки з'явилося!

Якби не наші сади, ми б нинішнього року стали банкрутами і розпалися! Атак живемо і розвиваємося. Торік здали хо­лодильник на 1000 тонн, в цьому році та­кий самий здаємо. Є де зберігати продук­цію. А загалом мив цьому році вже зібра­ли 15,5 тисячі тонн фруктів.

Мабуть, ціла область стільки не зібрала?

Яка там область! Миколаївщина, де зберігся свій радгоспвинтрест, стільки не зібрала, а про Херсонщину краще взагалі мовчати... Додам, що ми зібрали 200 тонн суниці, 220 тонн че­решні, 260 тонн сливи, 300 тонн абри­косів, трохи малини, кизилу.

А персик?

- Персика зібрали близько 1800 тонн, приблизно 13 тисяч тонн зерняткових культур. Більше десяти тисяч тонн яблук поклали на зберіган­ня у холодильник і 2,5 тисячі тонн відправили на переробку компанії «Сандора». Зараз відвантажуємо продукцію на Росію (у бік Ростова, Краснодара, центральної частини країни і Санкт-Пе­тербург). Тож друге крило економіки аг­рофірми (фруктове) дало нам у цьому році 60 мільйонів гривень прибутку.

Звісно, навіть у «Білозерському» ні яблука, ні персики, ні груші з абрико­сами з неба не падають. Все це, по­вторюсь, труд сотень людей. Не тільки мешканців Наддніпрянського.

—У нас працюють мешканці вісімнад­цяти сіл Білозерського району,—говорить начальник цеху садівництва Олександр Житяков. — А якби не було радгоспу?..

«Білозерський» не тільки дає робо­ту, за яку в середньому щомісяця пла­тять по дві тисячі гривень, а й багато років є головним донором місцевого бюджету. Тільки торік загальна сума відрахованих у казну податків склала 11 мільйонів 569 тисяч гривень. Більше не сплатив ніхто!