Серед багатьох кандидатів у депутати Херсонської обласної ради — і голов­ний редактор незалежної газети Херсонщини «Новий день» Анатолій ЖУПИ­НА. Його висунуто обласною організацією політичної партії «Справедливість». Сьогодні Анатолій Володимирович відповідає на запитання читачів «Нового дня», що надійшли до редакції газети.

— Чому на вибори 31 жовтня йдете з партією «Справедливість»? Адже Ви є депутатом обласної ради нинішньо­го скликання, обраним за списком Партії регіонів...

—Давайте почнемо з того, що будь-яка партія має право виставляти на відпові­дальні посади своїх членів, аби впливати на ситуацію саме через них. Це цілком зрозуміло і закономірно. Стосується це і питання висування партіями кандидатів у депутати місцевих рад. Я людина безпар­тійна. Прийняти ж пропозицію керівницт­ва обласної організації Партії регіонів, як, до речі, й кількох інших, вступити до її лав не зміг з тих міркувань, що я вже майже 15 років очолюю газету, яку передпла­чують і читають представники різних політичних сил: і зелені, і біло-голубі, і червоні, і біло-сердечні тощо. Прийнят­тя ж пропозиції якоїсь із них може підірвати у читача віру в незалежність «Нового дня», а отже, і відштовхнути від газети. Таким чином газета може втра­тити коло своїх шанувальників. Цього допустити не можу.

Тому я подякував усім за пропозицію і залишився позапартійним. Тож херсонські регіонали успішно сформували свої спис­ки без мене. Я на них за це не ображаюся, думаю, що й вони на мене теж.

А чому йду на вибори цього разу з партією «Справедливість»? Насамперед тому, що дуже добре знаю її лідера Ста­ніслава Ніколаєнка, давно з ним спілку­юся і навіть приятелюю. Завжди пова­жав і поважаю його за порядність, цілеспрямованість, освіченість, уміння працювати з людьми і для людей. Скажіть мені, скільки у нас таких депу­татів Верховної Ради, котрі тричі пере­магали у мажоритарному виборчому ок­рузі на виборах до парламенту? Неба­гато. Отож-то й воно. А Ніколаєнко — один з таких. Люди довіряють йому. І він жодного разу не підвів своїх виборців. Бо якби підвів бодай раз чи був за­мішаний у якійсь протизаконній обо- рудці, виборці округу за нього більше б не голосували, і кожному з них Ніко­лаєнко чесно дивиться у вічі.

А ще тому, що програмні цілі у жур­налістів «Нового дня» і у партії «Справед­ливість» дуже схожі: ми стоїмо на варті інтересів простого люду, допомагаємо йому словом і ділом.

Анатолію Володимировичу, чому Ви обрали саме Горностаївський ма­жоритарний округ № 17?

У першу чергу тому, що в цьому ра­йоні я народився, вчився і починав працю­вати на журналістській ниві у райгазеті «Сільські новини». У глибинці — селі Нова Благовіщенка — жили і працювали мої батьки, п'ятеро братів і сестра. Багатьох людей я знаю ще по роботі у «Ленінсько­му прапорі» і «Наддніпрянській правді». Не менше з них знають і мене. Спілкуватися з виборцями мені легко, бо жив і працю­вав у них на очах.

І все ж таки, Анатолію Володими­ровичу, чому Ви знову вирішили бало­туватися в обласну раду взагалі і в цьо­му районі зокрема?

Я скористався конституційним пра­вом бути обраним, а ще я вірю у Справед­ливість, вірю в те, що люди обиратимуть депутатів не за партійною приналежністю, не за партійним принципом, а по совісті, як велить їм серце. Я ж відстоюватиму їхні інтереси в обласній раді чесно і добросо­вісно. Як це було у 1998—2002 роках, коли горностаївці мене обрали своїм депута­том облради, і як це було у нинішньому скликанні.