«Рідна земля! Вдихаю її солодкувато-гіркий полиновий запах, змішаний з пахощами половіючого жита і кучерявого любистку. Ти ввійшла в мене разом із молоком матері і шумом старої верби у воро­тах, з квилінням чайки біля дніпровського лиману і золотим дзвоном пшеничної ниви за селом, із звуками рідної мови та вечорових пісень. Ти дала мені мож­ливість працювати на твоїх полях, подарувала любов і пошану. Не перший я і не останній топчу ряст на цій землі, яка виколисала мене й тих, що пройшли нею і відійшли в небуття, а ще скільки, котрі прийдуть по моєму сліду, — і чи вгледять його, чи згадають, що був колись, жив...» — подумки не раз звертався до землі- годувальниці голова фермерського господарства «Еліта» Олександр Михайло­вич Македон. Його Батьківщина — це село Первомаївка на півдні України, де нео­зоре небо і безмежні степи. На перший погляд, степ одноманітний і непоказ­ний, а насправді — це влітку щедрий світ терпкого полину, достиглого колосся пшениці, соняшників, соковитих кавунів і запашних динь на баштанах, черво­них помідорів на городах, чарівної пісні жайворонка в небесній блакиті, скрипалів-коників у пожухлій траві, скупих рос, рідких дощів і лютих суховіїв.

ЗЕМЛЯ! Якими багат­ствами володіє вона! Земля дає нам добро і достаток, дарує щасливу усмішку матері і дитини, цвіте садами і виховує в на­ших душах почуття ніжності і любові. Любить Олек­сандр Михайлович вдихати її запах напров'есні, коли після снігів і щедрих дощів набирається сили рілля, коли видолинки і пагорби усіваються свіжою зелен­ню, починає буяти пшени­ця, повертають за ласка­вим сонцем свої голівки со­няшники. Тут кожен кущик, видолинок чи пагорб збе­рігають живу пам'ять ди­тинства і юнацьких літ, нетлінні сліди його батьків, односельців, які обробляли цю землю, ощедрювали добірними врожаями. Іде влітку по безмежному полю. Теплий вітер хвилює колосся, і воно, вклоняю­чись до землі, шепоче: «Не розлюби мене...» І здаєть­ся О.М. Македону, що то співає його душа. Любов до землі прищепили йому батьки. Вони все життя присвятили невтомній хліборобській праці.

Коли в 1992 році поча­ли створюватися фер­мерські господарства, Олександр Михайлович ви­рішив теж узяти землю і спробувати хазяйнувати на ній. Спочатку в нього було 50 гектарів землі. Своє гос­подарство назвав «Еліта», що в перекладі з французь­кої мови означає найкра­ще, відбірне. Траплялося й так, що бракувало досвіду (усе це прийде з роками), тоді звертався за порадою до старожилів, хліборобів зі стажем. Учився обробляти землю, дотримуватися сівозмін, відбирати кращі сорти зерна, боротися з засухою. Нива щедро віддячила за палку любов до неї хорошим врожаєм. Помітили це і односельці.

Коли почалося розпаюван­ня землі, люди йшли зі своїми наділами до моло­дого фермера. Відмовити не міг нікому. З кожним ро­ком усе більше одно­сельців зверталося із по­дібним проханням.Тепер у господарстві «Еліта» 465 паїв. А площа усієї землі становить 3000 га. Щоріч­но збиргЛоть 5000 тонн зернових.

Коли у 2003 році було посушливе літо і загинуло багато врожаю, то фермер не відвернувся від людей. У його господарстві було за­сіяно пшеницею 188 га, яч­менем -130 га, кукурудзою — 600 га. Із них 462 га дове­лося списати. Для хліборо­ба це були великі втрати. Але, незважаючи на це, урожай зібрали. Мало хто з фермерів давав зерно лю­дям на земельні паї. А Олександр Михайлович ви­дав 740 тонн зерна. Тільки за рахунок цього село змогло пережити зиму, тримати у своїх підсобних господарствах птицю, корів, свиней. Люди дяку­вали і не переставали диву­ватися душевній щедрості фермера. У 2008 році на земельні паї вже було вида­но 1079 тонн зерна. Хоч і сутужно було із зерном, але О.М.Македон засіяв восени того року 126 га озими­ни. і урожай був добрим. Не пропали марно і його зусил­ля, і праця робітників. У цьо­му році було засіянр пшени­цею 389 га,ячменем — 526 га, кукурудзою — 634 га, со­няшником -1153 га. Зараз у господарстві працює 6 спеціалістів та 68 робітників. Середня заробітна плата робітника — 2000 гривень.

Сучасний фермер конем і сохою землю не обробить. Тому поступово купував тех­ніку. Тепер у господарстві 7 тракторів, одна вантажівка, два легкові автомобілі, підйомний кран, 5 сівалок, 5 культиваторів. А нещодавно придбано 2 комбайни.

ВІРНОЮ порадницею і другом є дружина Лариса. Вона завжди підставить своє тендітне плече у скрутну хвилину. Ра­зом із чоловіком працює у господарстві. Це Лариса запропонувала розводити свиней, почалися недоспані ночі біля свиноматок під час опоросу, складання необхі­дного раціону. Тепер у гос­подарстві 3 тисячі свиней. І заслуга в цьому в першу чергу Ларисина. А нещодав­но вона вирішила завести й корів. Поки що їх у госпо­дарстві 4. Є тепер свіжень­ке молочко і для себе, і для робітників. У майбутньому планують постачати молоко школі та дитячому садочку. Обов'язки подружжя розді­лені. Кожен має свій фронт роботи. У господарстві «Еліта» є свій офіс, ферма, склади, вагова, млин, 2 тва­ринницьких комплекси.

Вирішено і проблему із харчуванням. Що то за обід із баночки. На таких харчах багато не напрацюєш. У хо­рошого хазяїна робітники повинні бути нагодовані.

Отож вибрали гарних кухо­варок, і вони тепер готують безкоштовні гарячі обіди. А якщо робітники працюють цілий день, то годують їх і вечерею. На перше і друге блюдо подають м'ясо із власної свиноферми, дода­лися до раціону і молочні продукти. Тепер уже ніхто з робітників не думає про те, яку їжу брати з собою на ро­боту. Для своєї сім'ї завжди можна взяти шматок свіжи­ни за низьку ціну, а для підсобного господарства — елітних поросят із ферми, бо на базарі таких не купиш. Нічого не жаліє для своїх робітників Олександр Ми­хайлович, живуть вони од­нією великою і дружною сім'єю.

На зароблений трудо­день видають робітникам зерно. А якщо порахувати, що майже в кожного працю­ючого є земельний пай, то хліба вистачає і для себе, і для худоби на цілий рік. Отож не бідують люди у гос­подарстві «Еліта». Усе більше приходить сюди пра­цювати молодь, трудяться навіть сім'ями. Робітники із трьох сіл — Первомаївки, Пролетарія і Чистопілля. До роботи далеченько добира­тися. Довелося придбати й автобус, який підвозить і відвозить працюючих. Частенько цим автобусом їздять на районні змагання і учні нашої школи. Для шко­лярів Олександр Михайло­вич не шкодує грошей. У цьому році його син Сашко закінчив 11 клас. Усе літо трудився у господарстві батька. Вирішив заочно на­вчатися у Херсонському сільськогосподарському університеті і працювати. Донька Тетяна навчається у 10 класі. Мріє після закін­чення школи обрати дві про­фесії — економіста та архі­тектора. Планує в майбут­ньому побудувати для робі­тників комфортабельні ко­теджі, а ще здійснити мрію батьків — звести церкву. Вона гідна слави відомих меценатів. У 2009 році ста­ла переможцем Всеукраї­нського конкурсу епістоляр­ного жанру «Гідні умови праці як основа достойного життя» і отримала від Пре­зидента України Почесну грамоту та іменний годин­ник, у 2010 році зайняла II місце у Всеукраїнському конкурсі «У нас одне корін­ня». Премію за перший кон­курс -1300 гривень і за дру­гий — 4000 гривень віддала на ремонт школи.

Старша дочка Вікторія працює вчителем іноземної мови. У минулому році бать­ки придбали для її вихо­ванців, учнів 9 класу, підруч­ники з англійської мови, а для учнів школи — акустичну систему (21 тис. грн.). У цьо­му році — меблі для кабінету іноземної мови. Виділили кошти для підвісної стелі та капітального ремонту в двох кабінетах школи: англійської мови та української мови і літератури, на циклювання підлоги по всій школі (35 тис. грн.), придбали 2 тенісні столи (7 тис. грн.).

Протягом 15 років шко­лярі та вихованці дитячого садка «Барвінок» одержу­ють від О.М. Македона но­ворічні подарунки. Для дош­кільнят також у минулому році подарований ігровий майданчик, м'які іграшки. Щороку здійснюється по­точний ремонт школи, підвозиться паливо (7 т).

У літні і спекотні дні після жнив організовуються 10- денні поїздки до моря за ра­хунок фермерського госпо­дарства для робітників. Ро­бітники по черзі можуть три, а то й більше днів полежати на гарячому пісочку, покупа­тися в морській воді. Хоча й у нас біля села несе свої тихі води Дніпровський лиман, але хочеться ще й до синьо­го моря. Для дітей робіт­ників фермер купує путівки у табори відпочинку в Кри­му. А в минулому році чотирьох робітників відправили на оздоровлення до Трускавця.

ОЛЕКСАНДР Михайлович завжди ціка­виться тим, як живуть його робітники. Якщо молода сім'я не може придбати собі будинок, то він його купує, робить капітальний ремонт. Ніхто не бере кредитів у бан­ках. Старанному робітникові (а в господарстві майже всі такі) завжди дадуть потрібну суму без процентів на ліку­вання, меблі, навчання дітей тощо. Разом справля­ють і новосілля, і весілля, родини і хрестини. Радості немає меж. Щасливий ро­бітник і фермер задоволе­ний від того, що приніс у дім радість.

ДБАЄ О.М. Македон і про благоустрій сво­го рідного села Первомаїв- ка. Взяв під опіку водопос­тачання селища. Тепер мешканці бачать воду вдо­ма значно частіше. А взим­ку, коли негода, його техні­ка завжди виїжджає на роз­чищення доріг по селу, за що люди Олександру Ми хайловичу дуже вдячні. На весні закуповує вапно і підбілюють його'робітники кожне дерево в селі і понад трасою. Обрізають сухі гілки, вивозять сміття, впо­рядковують кладовище, розчищають чагарники у парку. Болить йому серце від того, що менше стає лю­дей у селі, стоять пусті хати. А колись воно було чи не найкращим на всю область. Олександр Михайлович планує відремонтувати бу­динок культури для молоді села. Розчистив на пагорбі майданчик для футбольно­го поля. Тепер і діти, і до­рослі після роботи грають тут у футбол.

Лариса Валеріанівна за­кохана у квіти, тож на тва­ринницькому комплексі ви­саджує фруктові дерева, кущі пишних троянд. У квітах кохається змалечку, при­вчила доглядати за ними і своїх донечок. Вдома вона висадила вже 160 кущів різних сортів троянд.

Щорічно подружжя Ма кедонів відвідує в червні сільськогосподарську вис тавку в Києві, де підписує угоди на придбання нової техніки, елітних порід худо би, необхідних ліків для тва рин тощо. Іх там знають як порядних і відповідальних партнерів. Тільки спілкую­чись із фахівцями, перей­маючи передовий досвід роботи, ділячись здобутка­ми, можна досягти бажаних результатів.

У 2001 році Президент України нагородив О.М. Македона іменним годин­ником за успіхи у веденні господарства. Його заслу­жено визнали одним із кра­щих фермерів Херсонщини. У 2008 році господарство «Еліта» було нагороджено домашнім кінозалом за зай­няте III місце у зборі зерно­вих в області. Тепер у вільні години й на роботі можна подивитися улюблений те­лесеріал чи телепередачу. Про господарство «Еліта» обласна кіностудія зняла документальний фільм «Скринька скарбів».

Рідко випадає така наго­да, коли уся сім'я — батьки та діти збираються за одним столом на спільну вечерю. Це теж свої маленькі родинні задощі.

ВІДРАДНО, що землі О.М. Македон гото­вий усе віддати, бо перед нею в боргу за дім, за радість, за світло і тінь, за мамину мову шовкову. Він сам живе з неї природно, чесно, молитовно, з її дже­рел п'є чисту воду і поїть інших. Відчуває земну кра­су, бо не володар, а захис­ник і господар на своїй землі. Якби у нас було більше таких фермерських господарств як «Еліта», то Україна процвітала б, не руйнувалися села, не диви лися б на світ пустими очи­ма вікна. Низький уклін вам, невтомний трудівнику, бо немає на світі вищої турбо­ти, як любити свою рідну і святу землю.