У найвидніших місцях загально­освітніх шкіл — інформація про номе­ри телефонів виклику служб в екст- ренних випадках: 101, 102, 103. І зовсім близько — координати служ­би у справах дітей (2-19-03) район­ної держадміністрації. Таке, майже близьке сусідство не має формаль­ного зв'язку. Але по суті служба у справах дітей теж з екстремальних, як і питання, якими їй доводиться оп­ікуватися. Різниця в тому, щодовог- неборців звертаються, коли займан­ня уже сталося. А до названої служ­би звертатися потрібно значно ран­іше проявлення наслідків причини: неозначених обставин для вихован­ня дітей у сім'ї.

До чого призводить вперте забу­вання батьками обов'язків задля своїх «зручностей», свідчать засідан­ня комісії райдержадміністрації з питань захисту прав дитини. Проте, що держава намагається взяти діток з неблагополучних сімей під свою опіку, свідчить і головування на ній голови райдержадміністрації Вади- ма Андрушкевича та заступника го­лови РДА Івана Міська. Звичайно,

доповідає з усіх питань начальник служби у справах дітей Тетяна Висо­чина. Об'єктивно оцінити ситуацію у кожному неблагополуччі передусім допомагають кримінальна міліція у справах дітей райвідділу УМВС, відділ освіти РДА, райлікарня. Остан­ню крапку в цьому ставить районний суд.

Що ж це за сімейні екстрими?

Службою у справах дітей, йдеть­ся в одному з протоколів, встанов­лено, що подружжя П., маючи на ут­риманні неповнолітню дитину, зали­шилися глухі до багаторазових звер­нень районних служб, попереджень про адміністративну та кримінальну відповідальність за ухиляння від ви­конання батьківських обов'язків. Під час таких відвідувань батьки були зазвичай у стані похмілля, з синцями та подряпинами, знерво­вані. До будинку не запрошували, мовляв, через ремонт не прибра­но. Але, коли все-таки вдалося до житла зайти, вразила антисанітарія: повітря затхле, підлога брудна (у хаті жили й собаки), білизна, тюль на вікнах почорніли. У кімнаті, де мала б жити дитина, ніяких меблів.

На щастя, у цієї дитини виявила­ся турботлива бабуся, яка вимуше­но її утримувала та виховувала. Зав- дяки цьому дівчинка регулярно відвідувала школу, відповідально ставилася до навчання. Та після спілкування з батьками ставала не- керованою. Як мовиться, з ким поведешся, від того й наберешся. За­кономірно, комісія стала на захист прав цієї дитини і підготувала кло­потання до суду про позбавлення горе-батьків батьківських прав.

Такий же висновок зробила комі­сія і відносно матері малолітньої Юлії. Цю дівчинку фактично вихову­вала, піклувалася про здоров'я ба­буся. Вона стурбована долею своєї онуки, неодноразово зверталася до комісії з проханням вплинути на її дочку, горе-матір малолітньої. Після притягнення цієї громадянки до ад­міністративної відповідальності її поведінка дещо змінилася на краще. Та рівно за місяць мати почала бро­дяжити, покинувши дитину.

Покинула малолітню дочку на ба­бусю і 30-літня Світлана, пішовши з дому горілча­ною стежкою. Навіть до шко­ли, де навчається доч­ка, прийшла п'яною. Звісно, вчи­телька відмо­вилася з нею спілкуватися.

Такі батьки, бідкається Те­тяна Височи­на, настільки соціально опустилися, промінявши все на гор­ілку та власні забаганки, що власних дітей начебто викреслили зі свого життя. Ті, хто опікується такими дітьми, взяли їх під захист, потурбу­валися, щоб сироти при живих бать­ках не були викресленими із життя. Як повідомила Тетяна Височина, з початку року до суду направлено 22 подання на позбавлення батьківсь­ких прав щодо 56 дітей. Всі клопо­тання задоволені.

- У позбавлених батьківських прав громадян, — продовжує Тетя­на Василівна, — є можливість вип­равитися і повернути втрачені пра­ва. Ось тільки такою можливістю за останні роки скористалася лише одна жінка, полікувавшись від алко­гольної залежності і ставши дбай­ливою матір'ю.

Побажаємо, щоб дочекалися своїх батьків зі спокутою совісті і решта діток, якими опікуються інші.