В.Ф. Плотніков уже двічі перебував де-фак­то на вищих керівних посадах району. До того ж надворі знову розпал кампанії — на цей раз виборчої. Чи є в цих політичних «повторах” схожість та різниця? Адже В.Плотніков на­цілився на місце Цюрупинського міського го­лови. Про це ми поговоримо з ним пізніше. А поки — що зроблено за чотири з половиною роки каденції районної ради п'ятого скликан­ня, яку він очолював?

- У районі зроблено все, аби був політичний спокій та співпраця всіх гілок влади. А спокій нам необхід­ний для вирішення завдань громад. Нами більше ста­ли цікавитись інвестори, які готові вкладати кошти в економіку району. В цьому, в усякому разі, переко­нані депутати, з якими ми спільно працювали ці роки. Щось було зроблено і нашими попередниками, але я не буду вдаватись до порівняльного аналізу. Хочу на­звати лише компоненти того, що зробили ми.

З 2006 року по жовтень 2010 з усіх рівнів бюджету додатково виділено бюджетам базового рівня більше 20 мільйонів гривень, у тому числі з районно­го — більше 8 мільйонів.

Що стосується можливостей місцевих громад, ми розраховували дотації, виходячи з витратної бази територій та враховували всі складові їх розвитку. Відзначу, що є грома­ди, які одержують уже менше дотацій, зате мають власні кошти і закла­дають у свої бюджети.

Я зараз готовий назвати точні пропорції, кому і скільки виділя­лось, але робити цього не буду. Аби не перевантажувати читача циф­рами та назвами населених пунктів. Але досить познайомитись з моїм звітом, з яким я виступатиму на останній сесії районної ради п'ятого скликання, аби переконатися: практично все, що зроблено, — це кошти районного бюджету. Ремонти закладів освіти, культури, охорони здоров'я, газифікація населених пунктів, фінансування різних програм. Це мільйони коштів, і більша частка їх зароблена самим районом.

За період вашої каденції в районі з'явились вільні залиш­ки бюджету. Куди спрямовані ці кошти?

Про це я також відзвітую пе­ред депутатами на останній сесії. Ми намагалися привчити: якщо громада нічого не буде заробля­ти, а тільки жити за рахунок коштів, направлених з інших рівнів бюджетів, у такої громади майбут­нього нема. При цьому частина територій прагне все більше об­ходитись без допомоги району.

Інші зможуть жити лише за підтримки району. Ми пропонуємо її найбільш проблемним територі­ям. Решту доводиться ділити: ко­мусь дали 60 відсотків допомоги, комусь-40...

Чи не перетвориться це в нахлібництво: території поч­нуть знижувати доходи, аби «злупити» з району якомога більше?

Коли ми укладали угоди з місцевими громадами, вимагали виконання ряду умов: суворіше контролювати витрати, краще працювати з доходами.

Тим не менш подяки за підтримку О.В.Журавка депу­тати з вас не зніматимуть.

У нас теж досвід зростає, але конструктивна співпраця з Олексієм Ваперійовичем на ко­ристь справі. І я скажу про це навіть без підказки депутатів.

Ви двічі, по суті де-факто, виконували обов'язки найви­щих посадових осіб у районі. А тепер ще й балотуєтесь на по­саду міського голови. Чиє якась різниця в ситуаціях?

Тоді було легше. Головою ад­міністрації мене призначили до ви­борів, і нічого не треба було обіцяти. А тепер дещо встигли зробити і до виборів, а після взагалі все за­пустимо в роботу. Я маю на увазі програму розвитку міста, яка в мене є.

Нічого не приховуватиму від виборців. Я прийшов до О.В.Жу­равка, який приїхав з Києва. Об­говорили підготовлений звіт на за­вершальну сесію, що і як викону­валось. Олексій Валерійовичтоді готувався до наступної сесії Вер­ховної Ради, але на прохання відреагував.

У сьогоднішньому номері «Вісника Олешшя» я запропону­вав свою передвиборну програму, і тут Олексій Валерійович, як на­родний депутат, підтримавмене. Скоро остання сесія райради і ос­танній мій звіт про зроблене. На мені лежить уся відповідальність. Я вже знаю, що коли прийду і в міську раду, то на мене також ляже вся відповідальність за ви­конання програми, з якою ви має­те можливість ознайомитись на цій сторінці. Ще до виборів ми встановимо в місті три нові авто­бусні зупинки, відновимо уже при­забутий в пам'яті городян дитячий ігровий майданчик «Тридцять три богатирі»...

Василю Фадейовичу, давно знаю вас як людину діла. Ви ніколи «не відігрували» назад. Звідки така впевненість?

Усе, мабуть, від батька. Тоді в 41-му, під Києвом, в «Уманській ямі», куди потрапив разом із 600 тисячами радянських військово­полонених, аби батько «відіграв» назад і змирився з полоном, на­вряд чи ми б з вами зараз розмов­ляла. Але ні, «не відігірав»! Здійснив втечу і продовжував во­ювати..

Інша справа, що довіра городян до своєї влади настільки слабка, що'певних осіб та їх «різких» про­позицій дехто навіть боятися по­чав. Саме визначення «довіри» повинно звучати в іншому кон­тексті. Якщо буде довіра до міської влади, то на неї ніхто й уваги не звертатиме. І це буде правильно. А представлено все так, ніби місто приватизується. «Довіра» в тако­му виконанні викликає скоріше недовіру і навіть паніку, ніж підне­сення довіри до міського голови, хто б ним не став. Але я не боюсь цього.

Так і є. Хтось вирішив, що місто може осилити всі платежі по видатках, які досягають за­галом невисокого для такого міста, як Цюрупинськ, рівня — щось порядку 8 мільйонів гри­вень на рік. Чи можна пере­втілити місто з такими кошта­ми?

То чому б не заручитися підтримкою та допомогою «своїх» бізнесових структур, у яких і вла­да, і гроші? Зв'язки в Києві. Усе це можна і треба поставити на служ­бу громаді. Було б чистої води дур­ницею не розуміти цього.

Останнім часом пішли роз­мови, що кандидати, яких «відтиснули» від влади, начеб­то знову рвуться до влади...

Мене ніхто не відтискав — про­сто закінчується моя канденція на посаді голови районної ради.

Кажуть, що спершу готува­ли іншого кандидата, але потім відсунули і спинили вибір на вас?

Ну ось, спершу чутки, які да­леко наперед забігають, а потім спроба пояснити їх. Чутки спеку­лятивні. Провладна партія підтри­мала мене і намагається забезпе­чити високі політичні позиції. Тут справа така. Хтось любить Жу­равка, хтось — ні. Олексія Валер- ійовича можна тисячу разів не любити. Але не поважати його гріх, так само, як і не рахуватися із тим, що він зробив для міста. Я глибоко вдячний йому за підтрим­ку. Тому хто тут потіснений, не відчуваю. Нема ознак.

Останнє запитання, Васи­лю Фадейовичу: наскільки ви відчуваєте себе переможцем?

Абсолютно в межах реального. Як і мої опоненти, які, сподіваюсь, також ідуть в межах реального.

А всього скільки витра­чається на ваші вибори?

Окремо ці витрати не заявля­ються — вони, так би мовити, в бюд­жеті партії. Я можу заявити, що вони в скромних межах і частка цих коштів уже пішла на виконан­ня передвиборних обіцянок.