Народний рух так і не схилив Віктора Ющенка до того, щоб у кожному домі висіли портрети Бандери й Шухевича. Можливо, не вистачило часу. Можливо, підвела друкарня. Можливо, тодішній Президент відповів їм словами Володимира Мая- ковського: „Не все, товарищи, сразу...» Тобто не треба спішити. Звання Героя обом дав, а портрети підождуть. Поки що. Мовляв, усьому свій час.

А їм не терпиться! Чим же заповнювати політичну порожне­чу? Успіхами на економічних фронтах? Так вони в економіці не тямлять, що й успішно довели. Державотворенням? Так і тут тре­ба добре почухати ріпу, щоб щось запропонувати не курям на сміх. Лишаються портрети „зверхників», мітинги і майдани. Куди нас, до речі, знов кличе чоловік, що прийшов у президенти пря­місінько з майдану. Сам, щоправда, на мітинг вже не поспішає. У піжамі, як заслужений ветеран, ніжиться в апартаментах держав­ної дачі, хоча до Держави має такий же стосунок, як і його персо­нальний шофер чи чиновниця першого рангу, його прес-секре- тар. (Цікаво, а за які заслуги найвищий ранг присвоїв їй патрон, йдучи у відставку?)

Але нагадувати про себе треба! Інакше — забудуть. Тому зас­тупник голови НРУ Василь Куйбіда (блок НУНС), як повідомляє ЗИК, „реанімуючи тему», закликав всіх, хто „відчуває відповідальність перед живими, мертвими і народженими», об'єдна­тись і створити системну опозицію до діючої влади. „Сьогодні або ми всі консолідуємось і об'єднаємось проти того ворога, який нищить Україну й українство, кожного із нас з вами, або ми щезнемо, як щезли галли, даки, це буде означати, що ми дарем­но тут 19 років намагались будувати свою національну державу», відзначив Куйбіда.

А я оце ознайомився з цією полум'яною заявою, та й думаю: а де ж сліди „державного будівництва» цими людьми? Ми можемо спостерігати лише наслідки їхньої, як вони висловлюються, „роз­будови», а не побудови держави. І потім — чому ж це автор заяви не називає на ім'я „ворога, який нищить Україну»? Чи не тому, що соромиться „засвітити» імена своїх соратників ? Або: чому він згадав лише галлів та даків, які щезли, і забув „диких половців», „нерозумних хозарів», скіфів та ін., які також зійшли з політико- економічної арени, а там і римлян, карфагенян, нарешті укрів та трипілів, з якими носився „народний президент», іт.д.,іт.п.?Хоча, справедливості заради, треба відзначити, що пан Куйбіда вказав на дії властей, які, на його погляд, „знищуютьпідґрунтя консолі­дації української нації: заперечення Голодомору як геноциду ук­раїнського народу, можливе прийняття закону про мови і вве­дення подвійного громадянства, наступ на свободу слова.

Нічого нового. Із старих гасел навіть нафталін не вивітрився. Особливо, що стосується можливого прийняття закону про мови і свободи слова. У час розвитку глобальних комунікацій ці „теми» відпали самі по собі, як хвіст у пуголовка в результаті метаморфоз.

Сам пан Куйбіда (народився в російському місті Інта) в біог­рафії зазначає, що володіє англійською, болгарською, польською, чеською мовами. Російську не згадав, бо, очевидно, вважає її дру­гою рідною. І його зрозуміти Можна, адже як не крути, а, на відміну тих мов, які вивчив Куйбіда, цей язык „велик и могуч».

То в чім проблема? Лише у Бандері з Шухевичем? Аргумент, погодьмось, смішний. Його можна вибачити лікареві-урологу Тягнибоку, але не власникові трьох чи навіть чотирьох дипломів, кандидатові кількох наук і навіть один раз доктору, яким є Куйбіда.

Невже такою незграбною політикою можна привернути увагу виборця?