Політики і політологи дружно твердять, що Україні вкрай потрібні реформи. І так триває вже не рік і не два. Ситуація чимдалі усклад­нюється, але на кардинальні зміни ніхто не наважується. Наприклад, до реформи системи місцевого самоврядування справа так і не дійшла. Так що ж, сидіти і чекати, склавши руш? Голова Каїрської сільради Горностаївського району Анатолій ТАРАСЕНКО обрав інший шлях.

- АНАТОЛІЮ Івановичу, сьогодні всі скаржаться на відсутність грошей. А за рахунок чого виживає ваша сільрада?

За рахунок землі. У нас немає жодної ділянки, яка б гуляла. Причому ми це зробили ще чотири роки тому, а район до цього тільки підходить. От нещодавно в районі відбулося за­сідання колегії облдержадміністрації. Всі вста­ють і в паніці ставлять перед губернатором див­не, як на мене, запитання: що робити, закін­чуються тимчасові договори оренди, а закон однозначно не допускає укладання таких договорів?

Ми ж першими в районі замислилися над цією проблемою. Бо що виходить: колгоспи роз­паювалися, майно люди отримали, але не ма­ють свідоцтв на право власності. Здавалося, працювати з людьми в такій ситуації неможли­во. Але ми знайшли компромісне рішення.

—Анатолію Івановичу, цікаво, а яка в Каїрах орендна плата за землю?

Вона становить 3—4 відсотки грошової оцінки землі. Це більше, ніж в інших селах на­шого району. Чому? Свого часу ми таким чином відбилися від чужаків. Вирішили так: нам не тре­ба привозити пана з Дніпропетровська чи ще звідкись—самі розберемося. У нас є свої люди, які починали з трактора, а зараз мають по три «Джон Діри», крупні фермерські господарства.

Тож на наших землях чужинців немає — всі свої. При цьому у нас конкурентне середовище. Коли я очолив сільраду, 70% землі стояли в бу­р'янах. Сьогодні за кожну вільну ділянку розгор­тається справжня боротьба. Ось чому ми про­вели велику роботу з обстеження земель сільради щодо наявних посівних площ, причо­му неформально. Одночасно здійснили інвен­таризацію деградованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення та земель лісового фонду. За її результатами підготували та направили на погодження матеріали з обміну земельних ділянок. Ще у нашому активі — ви­готовлене містобудівне обгрунтування щодо заказника місцевого значення Каїрська балка.

Іноді виконкому сільської ради доводиться вирішувати спірні питання між землекористува­чами. За півроку прийнято участь у 9 судових засіданнях. До речі, за останні 8 років в судах різних інстанцій сільська рада не програла жод­ної справи!

Що вдалося зробити в селі, де мешка­ють 3152 жителі, завдяки сільському бюд­жету та коштам населення?

Відновлено 5 км вуличного освітл'ення. Колосальні людські ресурси ми залучили для реконструкції системи водопостачання: заміни­ли запірну арматуру. Між іншим, змінили і ди­ректора комунального підприємства. Зараз цю посаду обіймає молодий і перспективний Юрій Малиш. Він — самородок. Про таких, як він, по- нашому, по-сільському, кажуть — нефінтиперцовий. Якщо треба, він стрибає в яму і крутить- вертить, якщо треба, сідає в транспорт і — впе­ред. Сьогодні вода у нас всюди. Точніше там, де є труби. Ми єдина сільська рада в районі, яка встановила понад 70% лічильників. За воду у нас розраховуються практично всі. Запроваджена електронна система з нарахування комунальних послуг населенню.

Лише у першому півріччі нинішнього року на ліквідацію та кагатування стихійних сміттєзва­лищ з бюджету сільради витрачено 2500 гри­вень. З нас вимагають, щоб ми створили сер- тифіковане сміттєзвалище. Воно у нас є, зе­мельна ділянка виділена. Але ми не спроможні забезпечити себе транспортом, який буде цим займатися.

Виконком ради забезпечив належні умови для роботи Каїрського сільського громадсько­го формування з охорони громадського право­порядку «Щит». Зараз воно впроваджує ініціа­тиву громади «Енергозберігаючі заходи в дит­садку с. Каїри», що фінансується Програмою Європейського союзу «ТАСІБ» за проектом «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду». Вже надійшов перший транш у сумі 15 680 гри­вень. Від насёлення зібрано 4650 із необхідних 7900 гривень. Робота триває і, впевнений, буде успішно виконана.

Влітку на базі ясел-садка «Колосок» оздоров­люємо дітей з малозабезпечених сімей. Відкри­ли зал урочистостей. Та такий, якого навіть у Каховці немає! До нас приїжджають брати шлюб женихи та наречені не тільки з району, а навіть з сусідньої Великої Лепетихи...

Ще одна приємна звістка! Ми заснували га­зету територіальної громади «Вісник села Каїри».

— Чув багато розмов про ремонт у при­міщенні вашої сільської ради...

На початку року ми відремонтували кабінет секретаря сільради та мого заступника. Тепер він — як на долоні, бо стіни у нього—скляні. По-перше, стало світліше. А по-друге, люди заходять і бачать: сплять вони там чи горілку п'ють? Ми хо­чемо показати, що місцева влада відкрита перед людьми. От показують зараз по телевізору Гру­зію, і мені приємно, що мої думки зійшлися з їхніми. Влада має бути відкритбю і прозорою пе? ред людьми. Інша справа, що не всі це ще розу­міють. Аналогічний ремонт хочемо зробити в ка­бінетах секретаря-друкарки і землевпорядників.

А де Ваш кабінет?

А у мене за 8 років роботи кабінету так і немає. Я — всюди! У мене такий принцип: поки не створю нормальні цивілізовані умови праці для моїх підлеглих, мені кабінет не потрібен. Не сиджу на місці. Я — в Херсоні, у Каховці, в рай­центрі, серед людей. Якщо сидіти в кабінеті і складати пальці віялом, гроші в бюджеті сільра­ди не з'являться. Під лежачий камінь вода не потече. Треба мотатися.

Тож можна сказати, що у вас все га­разд?

Напевно, ні, але у нас краще, ніж в інших населених пунктах... Каїри — село велике і не­просте. Тут своя харизма, розумієте? Актив села готовий співпрацювати з будь-якою владою, яка не принижуватиме місцеве самоврядування і не знеособлюватиме людей. Кожна громада має бути індивідуальною і не брати під козирок на першу ж вимогу... Ми з тих, хто виявляє іні­ціативу, а не стоїть під кабінетами з питаннями: що та як?

Коли на Вашу думку, слід переобирати сільських голів?

Коли вони довго засиджуються на своєму місці й у них притупляється інтерес до людей. А ще тоді, коли він «видохся»...

Судячи з усього, Ви на відсутність ідей не скаржитеся?

У мене чимало напрацювань, а ідей — ще більше. Я реалізував лише половину того, що хотів.

Успіхів Вам, Анатолію Івановичу!