Позавчора колектив ВАТ «КЗЗСО» відзначив професійне свято — День машинобудівника. Цього дня заводчани чекали два роки і два тижні, протягом яких їхнє підприємство, переживаючи економічну і фінансову скруту, прямувало до такої близької і водночас, здавалося, недосяжної мети.

Напередодні свята ми зустрілися з генеральним директором ВАТ «КЗЗСО», Героєм України Ярославом Микитиним, щоб осягнути поглядом події останніх років і зазирнути на перспективу.

-Так, за останні два роки довелося про­йти складний тернистий шлях, зазнати тяжких випробувань, чимало вистраждати. Але якщо хтось вважає, що успіх дається швидко і легко, то він глибоко помиляєть­ся. А ми взялися за надзвичайно серйозну державного значення роботу — створен­ня нової галузі машинобудування, випуск колійної техніки, яка так потрібна Україні в цілому і «Укрзалізниці» зокрема. На жаль, у цій важливій справі держава нам нічим не допомогла.

Довелося покладатися на власні сили. За власний кошт ми викупили Каховський дослідно-експериментальний механіч­ний завод, а шляхом самоінвестування і за рахунок позик «Промінвестбанку» здій­снили реконструкцію і капітальний ре­монт його цехів, підготували необхідну конструкторсько-технологічну документа­цію для нового виробництва. Виконали ве­личезну підготовчу роботу, уклали і успішно реалізували перші договори по капітально­му ремонту колійної техніки і випуску нової продукції. Звичайно, все це вимагало не­ймовірних зусиль, надзвичайно великих коштів, які мала б виділити держава або інвестори. Але ВАТ «КЗЗСО» був (і залиша­ється!) потужним підприємством, якому під силу вкладати в реалізацію проекту власні кошти. І все було б добре, якби не луснув «Промінвестбанк», через який майже по­вністю проходило фінансування, і не ста­лася економічна криза, яка зачепила увесь світ. Скажімо, тільки в СІНА припинили існу­вання 294 банки!

А ВАТ «КЗЗСО», вичерпавши власні ре­сурси, вже не міг протидіяти кризі і потра­пив у вкрай тяжке фінансове становище. Ситуацію ще більше ускладнила відсутність нових замовлень. Втриматися на плаву вда­лося лише завдяки експортним поставкам зварювальної техніки в далеке зарубіжжя. Справжньою ж бідою стала затримка заро­бітної плати, яка не виплачувалася 6 міся­ців. Цей борг переходив з місяця в місяць — і так тривало до сьргоднішнього дня. Але керівництво підприємства завжди йшло назустріч заводчанам, котрі за тяжкиx жит­тєвих обставин завжди могли отримати фі­нансову підтримку. Саме за таких умов було прийнято єдине вірне рішення про перехід на чотириденку і 4-годинний робочий день, щоб не відправляти людей у вимушені нео- плачувані відпустки. Про зупинку виробни­цтва і закриття заводу взагалі не могло бути й мови. До того ж, основні цехи були заван­тажені роботою цілоденно і весь тиждень.

І все-таки криза нам допомогла: ми звернули увагу на те, чого за добрих ча­сів не помічали, чітко визначилися з прі­оритетами, здійснили реструктуризацію, зосередивши зусилля на стратегічних на­прямках. З кризи ми виходимо загартова­ними і навіть сильнішими: не гаяли марно час, а розробили великий інвестиційний проект, який нарешті дав можливість по­вертати вкладені у освоєння нових машин кошти і забезпечити — фінансово — перспек­тиву на майбутнє.

Таким чином для заводського комп­лексу ВАТ «КЗЗСО» (адже йдеться про два заводи з різною спеціалізацією виробни­цтва) настала нова доба. Нинішній рік, на­віть не маючи інвестицій, завершуємо, не допустивши спаду обсягів виробництва, а навіть збільшивши їх на 40-45 відсотків, — завдяки інтенсивній роботі на експорт. Тепер, коли у підприємства є інвестор і на­пружена виробнича програма, ставимо за мету щороку подвоювати обсяги. Певен: ті величезні зусилля, вкладені в освоєння випуску колійної техніки та нових видів зва­рювального устаткування, були роботою на перспективу. І нині ця перспектива перед нами відкривається. Є досить обширна но­менклатура серйозних машин і комплексів, які спроможні конкурувати на рівних з кра­щими світовими зразками.

З 18 жовтня ВАТ «КЗЗСО» переходить на повний формат робочого дня і тижня. Продовжимо реструктуризацію виробни­цтва і кадрів (а не їх скорочення), роблячи особливий акцент на основне виробництво і відмовляючись від низькоквапіфіко- ваного персоналу. Сподіваємося, що до нас повернуться фахівці, які змушені були піти через несвоєчасну виплату заробітної плати, — бо такого виробництва, як у нас, немає й близько. Також маємо твердий на­мір закомплектувати найближчим часом виробничі потужності сучасним високотех- нологічним устаткуванням. До речі, які б не ходили по місту чутки, ми не відмовляємося від заводських баз відпочинку, стадіону, ні­кому нічого не продаємо.

ВАТ «КЗЗСО» був, є і буде рсновним бюджетоутворюючим підприємством Ка­ховки і лідером електрозварювального ма­шинобудування. Нагадаю: 96 відсотків пе­ресувних і більше 60 відсотків стаціонарних машин у світовому парку рейкозварювапь- ної техніки — саме з маркою ВАТ «КЗЗСО». Крім того, ставимо за мету вийти на світо­вий ринок колійної техніки і успішно на ньо­му конкурувати. Реальність наших планів підтверджує недавня Міжнародна виставка «Інотранс-2010», яка відбулася в Берліні. Делегація «Укрзалізниці», відвідавши наш стенд, дала високу оцінку вітчизняному ви­робнику. І тепер бачить в нас головний за­вод по випуску колійної техніки, а це має велике політичне і соціальне значення.

За останні роки ми зробили дійсно ве­лику, до кінця ще не оцінену справу, від якої залежить майбутнє об'єднання ВАТ «КЗЗСО», заклали основу повноцінного виробництва вітчизняної колійної техніки. Який тільки тиск — фінансовий, економічний, психологічний — довелося витримати! Та ми працювали, завод жив і діяв, і далі житиме ще краще.

Сьогодні я вітаю колектив ВАТ «КЗЗСО» та наших шанованих ветеранів з Днем ма­шинобудівника, зі святом, якого ми довго чекали. Дякую заводчанам за стійкість і тер­піння, бажаю їм та їхнім родинам щастя, ра­дості, достатку. Тепер справи ідуть добре, все гаразд. Для цього докладено стільки старання і зусиль, що вони мають поверну­тися сторицею. Ми перемогли!