Шановна редакція газети «Вісник Олешшя»!

Звертаюся до вас по телефо­ну, бо писати вже недобачаю. Спа­сибі журналістам і особисто ре­дакторові Борисові Прищепі, що хоч розказуєте про розгул безза­коння у нашому місті. (Йдеться про публікацію «Було громадсь­ке?..», «ВО» № 77-78 від 24 верес­ня 2010 року, стор 1. — Ред.). Все вже розікрали, а тепер і прибе­режні землі прибирають до рук. Отаку ми оце владу собі обрали в Цюрупинську.

Я все життя в «плавсоставі» відпрацював і знаю, як свято бе­регли тоді річкові береги. А те­пер?! Пристаньугробили і якийсь банкір тут осів, далі майстерні при самісінькій воді. Набережної немає, самі ж цюрупинчани й ви­різали на метал. Влада попускає, щоб не так видно було їхнє зло­дійство. Ото люди й мовчать, за­лякані. Тільки ж колись воно лоп­не оте терпіння.

Ні стида, ні совісті... Кажуть, благоустрій роблять. Чайку облагороджу­ють. А воно он що, земельку, яка належала і належить нам усім, захоплю­ють на очах усіх.

Спішать, щоб управи­тись до ви­борів. Бо, може, їх і не ви­беруть. Та чого «може»? Напев­но за таких го­лосувати нам не треба. Хто себе заплямував грабунком землі, тим довіри немає. От би в газеті список надрукувати, щоб ми знали цих людей і які ще депутати посміли порушити усі мислимі за­кони і заступити від людей річку своїми палацами. Бо воно виходить таке, наче й журналісти у на­півправді зав'язли. Треба бути по­вністю правдивими перед жителя­ми міста. Хай би у них визрів про­тест проти беззаконня. Якщо вмістите мою подяку й обурення проти міських князьків, то мого прізвища не називайте. Ви знаєте чому. І все ж чекаємо ре­акцію газети на людське обурен­ня. А мене підпишіть: