Не дає мені спокою думка: які кінцеві цілі став­лять перед собою творці проекту податкового ко­дексу? Чи усвідомлюють вони сумні наслідки для економіки нашої країни в разі прийняття їх дітища?

Для України, яка прагне потрапити в «єдину євро­пейську сім'ю», мірилом є західні стандарти. Отже, логічно звернутися до західної статистики.

Політичне та економічне благополуччя розвине­них країн ґрунтується на наявності численного се­реднього класу, який виріс у сегменті малих підприємств. Зазвичай у таких компаніях нарахо­вується не більше двадцяти осіб. Тим не менш, у цьому секторі економіки зайнято до 80% усіх пра­цюючих у країні, а частка таких фірм у структурі у ВВП становить 40%.

Середній клас називають основою та гарантом стабільності держави. Будучи фінансово забезпе­ченим, а значить, самодостатнім і вільним, він упев­нено дивиться в майбутнє й пишається своєю краї­ною, яка ствбрила йому так? умови.

А як ідуть справи в Україні? Дуже плачевно. В малому бізнесі зайнято лише 15% усіх працездат­них громадян, частка сектора у ВВП країни не пе­ревищує 5%.

В останні роки малий бізнес лише намагався зіп'ятися на ноги всупереч несприятливим обста­винам. Таким чином, середній клас лише почав з'яв­лятися.

Пропоновані Урядом драконівські обмеження на ведення малого бізнесу -збільшення суми єдиного податку, скорочення максимального розміру вируч­ки й видів діяльності, яким дозволено користува­тися спрощеною системою, а також розширення прав податківців — знищать платників єдиного по­датку, а значить, і малий бізнес.

Він і зараз ледь зводить кінці з кінцями. Якщо ж Уряд переведе підприємців на загальну систему оподаткування із збільшенням витрат і податків, ви­користанням касових апаратів та обтяжливим шта­том бухгалтерів, то армія-представників малого бізнесу спочатку «протягне ноги», а потім — «про­тягне руки» за державною допомогою. І не отри­мавши П, ці руки можуть потягнутися і до знаряддя пролетаріату.

Розрекламовані «преференції» для великого і ча­стини середнього бізнесу, який працює за загаль­ною системою оподаткування, зменшення податку на прибуток і ПДВ на перший погляд здається бла­гом. Великий бізнес, який так радісно очікує прий­няття нового податкового кодексу, буде розчарова­ний.

Невже в Уряді не розуміють, що після нетривало­го періоду збільшення податкових надходжень внас­лідок прийняття кодексу неминуче настане період стагнації економіки з масовим згортанням малого бізнесу. Далі нас чекають дефіцит товарів і послуг, соціальні потрясіння, скорочення ВВП і, нарешті, порожня держскарбниця.

Розчулює і ставлення Уряду до проблеми мало­забезпечених. Завдання вирішується з комуністич­ною прямолінійністю, за принципом «відібрати і поділити». Якщо відносно пенсіонерів та інвалідів необхідність державної підтримки виправдана, то стосовно працездатних ледарів — ні.

Для незаможних, які бажають поповнити ряди се­реднього класу і при цьому здатні активно працю­вати над реалізацією своїх ініціатив, у країні по­винні бути створені всі умови, а не навпаки. Це має стати національною ідеєю держави. Пропоноване кодексом посилення контролю над збиранням по­датків і розширення повноважень фіскальних органів на тлі несприятливих умов роботи малого бізнесу, який змусять піти в тінь, створять благо­датну базу для повсюдного розквіту корупції.

Хочеться згадати основну заповідь лікаря: не на­шкодь. Тож нашим, наділеним владою мужам, слід прислухатися до цих слів. Адже не тільки сьогодні, але й завтра їм та їхнім дітям доведеться жити в цій країні.