Коли ми всі дізналися, що наші депутати збираються віддати землю в Дубках під забудову, багато кому це здалося буденною справою — мало, які ділянки виділяють комусь наші обранці чи не щодня. І от саме від буденності цього щоденного марнотратства нам раптом захотілося зібрати докупи усі документи, що супроводжують такі рішення, та розібратися — де, на якому етапі ми, небайдужі громадяни, можемо стати на заваді.

Простенька на перший погляд задачка виявилася багаторівневою захоплюючою ризикованою грою, де на кону стояла власність громади Херсона – парк “Ювілейний” (Дубки). Як виявилося, цю гру полюбляють чиновники не лише міськвиконкому. Спочатку на різноманітних зустрічах з чиновниками ми неодмінно запитували про необхідні нам документи. Ті знизували плечима — мовляв, вся інформація є в пресі, на сайті міськради, надавалася депутатам при розгляді питань – що вам іще треба?

Тоді ми пішли офіційним шляхом – почали подавати письмові запити на отримання інформації. Найчастіше відповіді отримували, мало того, що набагато пізніше встановлених законом термінів, так іще й приблизно такого змісту: “Згідно закону Х ви маєте право на отримання такої інформації. Згідно закону У ми можемо вам надати цю інформацію. Отож: життя — прекрасне”.

Тоді ми звернулися по допомогу до депутата міськради Віталія Богданова та народного депутата ВРУ Лесі Оробець, які почали невтомно запитувати в різних інстанціях потрібні нам документи. Побіжно з’ясувалося, що депутатам також відповідають із порушенням термінів, але, з огляду на встановлену законом відповідальність за ненадання відповіді на депутатський запит, формула стандартної відповіді депутату виглядає дещо інакше: “Ви запитували документ Х – так ось вам документ У”.

Таким чином ми отримали найкращі перлини в нашій вже чималенький колекції офіційних паперів.

Якось ми попросили міського голову пана Сальдо надати нам зразок конкурсної документації, яку отримав і “Амстор”, й інші учасники того вікопомного конкурсу на право оренди земельної ділянки в Дубках. Ми хотіли побачити умови конкурсу, положення про процедуру, натомість отримали... протокол засідання конкурсної комісії, яка визнала “Амстор” переможцем.

Протокол виявився вельми цікавим документом. Саме з нього ми дізналися, що в далекому вже 2007 році прокуратура надіслала протест до міськради, а після його відхилення – подала до суду позов з вимогою визнати протиправним та скасувати рішення міськради “Про затвердження Порядку отримання в оренду земельних ділянок в м.Херсоні на конкурсних засадах”. Не конкретної ділянки в Дубках, а – будь-якої. Суд прокуратура програла й апеляції чомусь не подала.

Ми вирішили дізнатися в самої прокуратури – що саме вона вважала протиправним у вказаному рішенні й чи змінила свою думку зараз, адже ані в профільному законодавстві, ані в згаданому Порядку жодних змін не відбулося. Про це ми й запитали прокуратуру у черговому запиті.

Прокуратура, як водиться, замість відповіді на пряме запитання повідомила те, про що ми не запитували – сповістила, що черговий раз подала оскарження. Цього разу – на рішення міськради про надання дозволу “Амстору” на виготовлення проектної документації на будівництво торгового центру. Гарна новина!

Але що саме в Порядку надання в оренду земельних ділянок прокуратура вважала протиправним, і чи вважає так і досі, ми не дізналися. Тож складна та захоплююча гра під назвою “Громадо, збери докупи документи про своє майно” ще далеко не добігла кінця.

Замість крапки. Днями ми, члени діалогової групи, вивчали у Шотландії місцевий досвід взаємодії влади з громадськістю у вирішенні суспільних проблем. Побіжно запитали в чиновника з мерії – які в них є механізми виправлення суперечностей в офіційній документації місцевого рівня. Зависла довга пауза. Чиновник добирав слова, після чого відповів: “Цього (суперечності в документах) не може бути, бо не може бути ніколи”. “Але все ж таки,– наполягали ми, – якщо раптом колись виявиться суперечність – що будете робити?”. Чиновник знову замислився і сказав: “Якщо раптом десь колись в якихось документах виникне суперечність, то її помітять миттєво – адже всі, абсолютно всі документи, у відкритому доступі, ними активно користуються й депутати, й журналісти, й мешканці. Тож виправлення відбудеться також миттєво. Але на моїй пам’яті такого жодного разу не було”.

Відчуваєте різницю?