У жителів Цюрупинська відібрано один із останніх куточків відпочинку. Там, де мав би розміститись прибережний міський природний парк, тепер виростуть «фазенди»

Про те, що в районі колишньої пристані працює земснаряд, нам по­відомили місцеві рибалки.

„Помагають добрі люди» — таку відповідь довелось почути у міськвиконкомі на запитання: хто ж то почав „окучувати» шмат берега в Цюрупинську, що межує із сквером побіля колишньої пристані (теж, до речі, „окученої не менш „добрими людьми»); берега, який, знаходить­ся у межах водоохоронної зони.

Наприкінці минулого тижня ми мали намір одержашуміськвиконкомі відповідь на питання, поставлене гро­мадянами Цюрупинська. У міськви­конкомі нам порадили подати запиту письмовій формі, незважаючи на те, що, у відповідності із Законом Украї­ни „Про місцеве самоврядування в Україні, про те, що діється на тери­торії міста, мають право знати всі його громадяни: відвихованцядитсадкадо поважного пенсіонера. І — без всяких „запитів у письмовій формі. Але, оче­видно, відкритість потрібна не всім. Міжтим, „окучування» вказаної ділян­ки провадиться прямо-таки стаха- новськими методами. Складається враження, що нових „хазяїв» непокоїть

те, що прокурор може схопити за руку. Втім, це лише враження. Можливо, у поспіху інші першопричини.

Отже, без „заявки» в офіційній інформації „Віснику Олешшя» відмовлено. Оперуємо поки що нео­фіційною. А вона зводиться до тако­го. На березі річки Чайка міська рада виділила 13 ділянок по 10 сотих гек­тара кожна під індивідуальну забудо­ву, як зауважили нам у міськвикон­комі, „громадянам України».

, 3а версією знавців „блоку земель­них питань», частина ділянок вже змінила господаря — чи то продана, чи „подарована».

Зауважимо: на ці землі, звідколи стоїть наше місто, не смів зазіхати ніхто. Не лиш© через шанобливе ставлення до Закону, а, у першу чер­гу, з огляду на протест проти такої наруги над Її Величністю Природою і наруги над власною совістю.

Ну, та совість може бути такою чистою, що аж блищатиме — якщо нею не користуватись. Тому загляне­мо до Водного кодексу України, ук­ладаючи який, Законодавець перед­бачив подібні випадки. Так, каже Ко­декс, „Виконавчі комітети місцевих Рад зобов'язані доводити до відо­ма населення, всіх заінтересованих організацій рішення щодо меж во­доохоронних зон і прибережних за­хисних смуг, а також водоохоронно­го режиму, який діє на цих територі­ях». І далі, за Кодексом, „Контроль за створенням водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також за додержанням режиму викорис­тання їх територій здійснюється ви­конавчими комітетами місцевих Рад і державними органами охорони на­вколишнього природного середо­вища». (Цит. пост. 87). Отакий у нас «контроль»! Крім водоохоронних зон, є при­бережні захисні смуги, які (згідно ст. 88 Кодексу), „...встановлюються по обидва береги річок та навколо во­дойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:

для малих річок, струмків і ' потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів — 25 метрів;

для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків пло­щею понад 3 гектари — 50 метрів;

для великих річок, водосховищ на них та озер -100 метрів.

Якщо крутизна схилів переви­щує три градуси, мінімальна ши­рина прибережної захисної смуги подвоюється».

Річка Чайка — не потічок, це серед­ня річка, отже від неї треба відступи­ти принаймні на 50-метрів (без ура­хування крутизни схилу; її взагалі хтось вимірював?).

Є одна лазівка. Це, каже Кодекс, „У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встанов­люється з урахуванням конкретних умов, що склалися».

Така смуга в Цюрупинську встанов­лена? Якщо так, то коли і ким? А якщо ні, тоєст. 89 „Обмеження господарсь­кої діяльності в прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах», у якій зазначено:

„У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється:

1) розорювання земель (крім підготовки грунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво;

2) зберігання та застосування пе­стицидів і добрив;

3) влаштування літніх таборів

для худоби;

4) будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометрич­них та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів;

5) миття та обслуговування транс­портних засобів і техніки;

6) влаштування звалищ сміття', гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кла­довищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо.

Об'єкти, що знаходяться у прибе­режній захисній смузі, можуть експлу­атуватись, якщо при цьому не пору­шується її режим. Не придатні для ек­сплуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесен- нюз прибережних захисних смуг».