«Життя — це шанс. Скористайся ним. Життя — це краса. Милуйся нею. Життя — це мрія. Здійснимі. Жит­тя — це виклик. Прийми його. Життя — це обов'язок, виконай його», — ці воістину золоті слова належать найвідомішій благодійниціМатері Терезі. Трохи дивно було побачити їх у фойє звичайної сільської школи. «Ні, мабуть, цей навчальний заклад незвичайний», — сказали ми подумки і таки не помилилися.Томинобалківська загальноосвітня школа, що у Білозерському районі, — альма-матер для 151 дитини. Для ма­ленького села це не просто навчаль­ний заклад. Це — центр освіти і науки, осередок найцікавіших пошуків, відкриттів і головна сходинка до по­дальших життєвих звершень.

— У сільській школі вчитель має бути універсалом, — розповідає ди­ректор Томинобалківської ЗОШ Інна Анатоліївна Поліщук. — Більшість на­ших педагогів, а всього їх у нас 20, викладають по два-три предмети. Прагнемо, аби таким чино.м робоче навантаження забезпечувало їм гідну платню. У нас немає паралельних класів. Усіх — по одному. Середня на- повнюваність — 15 учнів. Так, цього року першачками стали 9 дівчаток та один хлопчик. Ось таким відносно не­великим вчительсько-учнівським ко­лективом намагаємося бути у тісній взаємодії не тільки на уроках, а й у позаурочний час.

Девіз школи — «Від засвоєння знань до творчого пошуку». На ви­сокому рівні тут розвинено само­врядування. Є свій президент. А ще склалося так, що учні мають великі мистецькі здібності. Мабуть, завдя­ки дуже популярним гурткам ори- гамі, образотворчого мистецтва і танцювальному, які «організували самі вчителі. Беззаперечним ліде­ром у позаурочній роботі є викладач хімії та інформатики Оксана Рєзніченко. Аби дозвілля дітей їм також приносило користь, Оксана Василівна проводить найвишуканіші творчі заняття навіть у неоплачуваний час.

— Усе це відбувається тому, що ми дуже любимо свою школу, вкладаємо у неї часточку своєї душі. Не дивно, що і наші учні вважають свою школу найкращою, беруть приклад з дорос­лих, висловлюють свої почуття в міру талантів. Подивіться на наші стіни! Картини, якими вони прикрашені, створені руками наших дітей, — за­уважує директор.

На хорошому рахунку Томинобал­ківська загальноосвітня школа і в спорті. На чільному місці у закладі організовано постійну виставку кубків — символів перемоги не тільки в районних, айв обласних змаган­нях. 33 роки поспіль наставником юних спортсменів був викладач фізичного виховання Михайло Кудрявченко. Внесок цього вчителя у розвиток спортивних досягнень школи колеги й учні пам'ятатимуть завжди, хоча людини вже немає се­ред нас.

Взагалі ж у Томинобалківській ЗОШ універсалом є не тільки вчитель, а й кожен працівник. Приміром, пред­ставник технічного персоналу зможе не тільки полагодити с XX століття антехніку, а й перекрити покрівлю, покласти кахель тощо. А от у шкільній їдальні гфацює багатогранних талантів кухар Олена Ткаченко. З удосвіта вона готує шко­лярам смачні сніданки та обіди, а коли повертається додому, цілковито при­свячує себе вишиванню хрестиком. Картини Олени Юріївни можна поба­чити і в інтер'єрі школи.

І оскільки слава про добрі справи та хороших людей поширюється швидко, у Томинобалківську школу прагнуть влаштуватися на роботу чи­мало педагогів. З дипломами вчите­ля повертаються вчорашні випускни­ки. Взагалі, треба зауважити, що вчи­тельський колектив — молодий. Його середній вік — 34—36 років. У ново­му навчальному році прийшли працю­вати ще троє молодих спеціалістів. На урок до одного з них ми завітали під час екскурсії.

— Мені 24 роки. Щойно закінчила інститут філології та .журналістики Херсонського державного універси­тету. Працюю перші тижні, — розповідає молодий філолог Анна Яков­лева. — У 5—7 класах викладаю англійську, а в 6-му та 8-му — україн­ську мову та літературу.

Вам подобається? — питає ко­респондент.

Так, дуже. У школі така дружня атмосфера. Колектив мене чудово прийняв. Діти слухняні. Стараються у всьому.

Вже незабаром на Анну Олек­сандрівну та двох її молодих колег чекає велике свято. У Томинобал­ківській ЗОШ щороку у День праців­ника освіти існує добра традиція. Це посвята молодих спеціалістів у вчи­телі. Таку ідею могли б сміливо запо­зичити й інші навчальні заклади. Та й взагалі, дивлячись на ентузіазм колективу, розумієш: у цієї школи — успішне майбутнє.