Як і в позаминулі роки, багато селян, ставши після розпаювання сільгоспугідь землевласниками, поринули у масове вирощування кавунів -найшвидшої на віддачу доходом культуру. Дуже рясні дощі, хоч і ускладнили догляд за забур'яненими баштанними, все-таки обіцяли щедрий урожай. Та очікуваним прибутком він обернувся для найраніше висіяних і дозрілих кавунів. Далі довелося віддавати вирощене за значно підупалими цінами, котрі, як завжди, збавили оптові закупівельний, як правило, неслов'янської національності. Прямо таки диктували за такої великої пропозиції товару свої ціни. Скажімо, у Виноградове приганяли, як перекупники, у яких усе скуплено до рук, великотоннажні автофургони на 200-300 тонн і чекали кілька днів, доки селянам нікуди буде подітися з вирощеним.

Ось такі перекупники, що так самовпевнено почуваються на нашій землі, стали, за визначенням місцевих селян, прямо-таки лихом. Люди мало не у відчаї сподіваються, що у теперішньої влади дійдуть руки до тих, хто роками збиває закупівельні ціни на селянські мозолі. Один гектар догляду за баштанними обходиться у дві тисячі гривень. Чверть від потенційної виручки, а то й більше, потрібно віддати найнятим з місцевих вантажникам. А ще ж — за зважування автомашини на вагах: до затарування і після.

Якщо й надалі закупівлею і доправленням кавунів у нас правитимуть такі ось «посередники», то від землі більшість своєю працею не розбагатіє, журяться краяни. Чимало з них, покинувши незібрані кавуни у полі, зараз живуть в очікуванні реалізації за гідною ціною насіння соняшнику, якому спека не завадила вродити.

Через спеку цього року масова реалізація кавунів, за висновком фахівців, відійде тижнів на два раніше. Та не годиться нам на своїй землі не скуштувати цього степового продукту вволю. Хай і не бажаного смаку, до якого звикли, кавуни продаються на ринках, прямо з автомашин, навіть з окремих подвір'їв у Цюрупинську. Особливо радіють нашим кавунам діти. Від їх радощів і дорослим навіть підпечені тривалою спекою дари ланів здаються соковитішими і солодшими.