Незалежність, у першу чергу власну, від держави і народу окремі високопосадовці демонструвати не соромляться.

Не так давно, на екстрене засідання РНБО в Крим міністр транспорту і зв'язку Костянтин Єфименко прибув не просто у персональному УІР-вагоні, як свого часу подорожував Лейба Бронйштейн (він же Лев Троцький), а прибув персональним літерним составом у складі локомотива і одного лише (!!!) міністерського вагона.

Таким чином, за нескладними підрахунками, зробленими фахівцями, вояж юного міністра (Єфименку лише 34 роки) обійшовся „Укрзалізниці (читай: нам, потенційним пасажирам і дійсним платникам податків) у 150 тисяч гривень. У той же час вартість найдорожчого авіабілета у бізнес-класі на лінії Київ-Сімферополь (в обидва кінці) коштує 600 гривень.

Взагалі наші „транспортники» якось уже звикли розважатись на широку ногу за рахунок платника податків. Згадаймо присно відомого Миколу Рудьковського, у 2006 — 2007 роках міністра транспорту і зв'язку України, який літав чартерним рейсом за 400 тисяч гривень у Париж з коханкою.

Але, як змальовував подібні ситуації іще Марк Твен („Вкрадеш булочку — сядеш у тюрму, вкрадеш залізницю — станеш сенатором»), принципи, по суті, казнокрадства, живуть і процвітають досі.

Не сів у тюрму Рудьковський, не сяде й Єфименко. Сяде той, хто вкраде булочку.

Такі люди („соціаліст» Рудьковський, „народник» Єфименко), на погляд нормально мислячих людей, наносять самій ідеї незалежності держави шкоди більше, ніж будь-які політичні та ідеологічні протистояння, бо там — люди це добре розуміють — йде мова про принципи, утім числі основоположні засади побудови держави, а тут інтерес „шкурний», „крисячий» — поїздка в рай на чужому горбу.

Невідома досі думка щодо міністра з аристократичними замашками (звідки вони у простого хлопця, що три роки тому заочно закінчив університеті одержав диплом за спеціальністю „Бухгалтерський облік і аудит»?) його партійного „батька» Володимира Литвина — Єфименкові випав міністерський портфель саме по квоті Блоку Литвина. Такого „міністра» не гріх би з уряду й відкликати і поставити вимогу 150 тисяч гривень (за винятком, можливо, вартості найдорожчого авіаквитка або місця у плацкартному вагоні) добровільно відшкодувати.

Нашій владі, мабуть, не гріх би ґрунтовно вивчати такі випадки і серйозно замислюватись, чи по дорозі їй з такими ось „міністрами». Бо, маючи у своєму Кабміні подібний контингент, авторитету не здобудеш, а тим більш авторитету незалежності.