Днями до редакції«Нового дня» зателефонували кілька жителів селища Верхній Рогачик. Люди обурюються: в їхніх домівках роками немає води. Під час нестерпної літньої спеки безводдя перетворюється на справжнє пекельне випробування...

Наш постійний читач Микола, котрий разом з родиною зателефонував до редакції, зустрічає кореспондента з іронічною посмішкою на обличчі. Чоловік просить не вказувати його прізвища, але вірить, що критична публікація у «Новому дні» хоча б частково допоможе вирішити проблему.

— Якщо не говорити вголос — води у нас не буде віками, — переконаний читач. — Не відреагують на публікацію, так хоч в усій області дізнаються, як ми тут виживаємо. У понеділок та вівторок води немає взагалі. В інші дні — трохи крапає. Для того, аби набігло десятилітрове відро, інколи доводиться чекати годинами. У кранах сухо не лише на моїй вулиці Владичанського. В оселях вулиць Чкалова, Пушкінської, Ювілейної, Української — вода також рідкий гість.

За словами співрозмовника, місцеві жителі уже давно зрозуміли: не проб'єш власну свердловину — не матимеш що пити.

— Пробурив метрів 15 — вода з'явилася, — продовжує розповідати читач. — Наскільки вона чиста та чи взагалі придатна до вживання, ніхто не цікавиться. Коли хочеться пити, то не доводиться перебирати. Те, що викачав, і сам вживаєш, і худобі даєш.

У селищній раді, куди звернувся за коментарем, журналіста зустріли не особливо привітно. Мовляв, самі знаємо про власні недоліки. Невже заради місцевих проблем варто було їхати понад 220 км аж з Херсона? Та й хіба у Каланчаку, Чаплинці чи Високопіллі з водопостачанням немає жодних проблем?

— Недоліки у забезпеченні водою були, є... і будуть, — говорить селищний голова Надія Фесенко. — У цьому не бачу провини влади. Судіть самі: у нас допотопна водопровідна мережа. На всі 74 км труб важко знайти місце без латки. Постійно десь прориває. Працівники приватного підприємства «Перемога», яке забезпечує населення водою, тільки те і роблять, що ліквідують аварії. Навіть сьогодні ведуться роботи відразу на двох вулицях. Грошей на те, щоб повністю замінити трубопровідну мережу, зрозуміло, у селища немає. Втім, у міру можливості постійно над цим працюємо. Минулого року пощастило жителям) вулиці Калініна, у «яких води не було майже & років. Там замінили труби. Зараз плануємо привести до ладу трубопровід на вулиці Корбута. Безперебійно подавати воду заважає й природа. Під час злив та грому лише протягом місяця згоріли чотири насоси водонапірних башт по вулицях Гагаріна, Українській, Мічуріна та 35-річчя Перемоги. Під час придбання та встановлення нових певний час води не було.

— Мешканці селища обурюються конкретно не визначеним графіком подачі води...

— Графік не визначений тому, що його взагалі немає, — відповідає Надія Фесенко. — Для встановлення лічильників на деяких вулицях інколи вимикаємо башти по понеділках та вівторках. І все. Жодних відключень та обмежень. Скажу більше: у Верхньому Рогачику працює аж 14 артезіанських свердловин. Цього сповна вистачає, аби повністю забезпечити селище водою. Ще три башти у нас в резерві. Вмикаємо їх лише під час аварій. Вода порівняно недорога — 3,20 грн. за кубометр та 14.40 грн. на місяць без наявності лічильника. У інших райцентрах вона дорожча. Обурюватися може кожен, а чомусь ніхто не цікавиться, чи це економічно обгрунтований тариф?

Повторивши кілька разів, що на сьогодні перебоїв з водопостачанням у райцентрі немає, селищний голова ще раз наголосила: про свої проблеми у Верхньому Рогачику знають і без херсонських журналістів.

Ніхто ж не заперечує, що не тільки про воду, а й про стихійне сміттєзвалище відразу при в'їзді у селище, перериті вулиці та амброзію заввишки з людину тутешня влада просто мусить знати. Інша справа, чому ці та решту проблем ніхто не береться вирішувати?