Вугілля для району — товар особливий. Досить сказати, що наші мешканці в кількісному вираженні найбільше купують саме його, за підрахунками спеціалістів десь ЗО тисяч тонн щороку. І це зрозуміло: маємо всього два реальних способи опалювати приміщення: вугіллям та електроенергією. Причому, через складність й дорожнечу оформлення документації на обладнання електричного опалення більшість мешканців району віддають перевагу саме вугіллю.

Про те, як іде приватний вугільний бізнес, його специфічні проблеми, кореспондент «Трудової слави» веде мову з директором Одрадівського вугільного складу І. О. ОСИНЧУКОМ.

- Ігоре Олександровичу, наскільки мені відомо, Ви — не місцевий. Чому для вугільного бізнесу обрали саме Одрадівку?

- Можна сказати, завдяки його величності випадку. Маю знайомого в цьому селі. Зустрілися якось, розмовляли. Він розповів, що в Одрадівці ніде придбати вугілля, доводиться возити його з райцентру. Я приїхав, вивчив ситуацію і вирішив організувати тут продаж палива.

- Ваша робота в селі почалася з конфлікту. Власники майнових паїв колишнього КСП «Степове» вирішили саме новоствореному підприємству віддати в оренду базу мехзагону для облаштування вугільного складу. А колишній орендар (який, до речі, упродовж кількох років і копійки людям не сплачував за користування нею) був категорично проти. Вирішувати справу довелося через суд. Усе владналося?

- Не зовсім. Вугільний склад таки розмістили на території мехзагону, а судова тяганина триває і досі. Це стримує розвиток підприємства. Та й часу, нервів забирає чимало.

- Які стосунки склалися з основним конкурентом -Новотроїцьким паливним складом?

- Нормальні. У нас чесна конкуренція. Складніше конкурувати з тими, хто

Сотня тонн вугілля на території складу «мирно уживається» з клумбами.

- Так. Ми вже тривалий час працюємо безпосередньо з виробниками сортового вугілля Донецького регіону. Вся продукція сер-тифікована, має відповідні документи. Вважаю, що одним із показників нашої добросовісності є такий факт: уже два роки наш склад не має випадків повернення вугілля покупцями.

Ми зацікавлені у тому, що «тримати марку». Адже працюємо в районі постійно. Якщо клієнта не задовольнить якість придбаного вугілля, він наступного разу до нас не звернеться. Якщо бачимо, що людина сумнівається, радимо їй придбати відро-два вугілля, перевірити як-воно горить і скільки тепла виділяє, а вже потім, зробивши власні висновки, купувати чи не завозить вугілля в район великовантажними автомобілями напівлегально чи взагалі нелегально. Нерідко такі продавці податків не сплачують, купують паливо, так би мовити, неофіційно. Отож мають змогу продавати його дешевше.

Разом з тим, вони й якість товару не гарантують. Але статки у багатьох мешканців району невисокі... Ось дехто й спокушається нижчою ціною. А потім змушений додатково купляти «горючку» на складах, бо придбане з вантажівок вугілля красиве зовні, а горить погано. Претензій пред'являти нікому -продавець реалізував товар — та й поїхав.

Саме це я називаю недобросовісною конкуренцією.

-А Ви гарантуєте якість вугілля, яке реалізуєте?

купувати його на зиму.»

- А немає побоювання, що вугілля не пройде таку перевірку і клієнт не повернеться?

- Ні. Наше вугілля якісне. На дровах горить.

- Які марки палива пропонуєте покупцям?

- Ті, які користуються найбільшим попитом у місцевих жителів: АС (сємєчка), АМ (горіх дрібний), АО (горіх крупний), Дг (горючка).

- Вугілля, в якому значний вміст пилу. Чому таке трапляється і чи передбачено це стандартами? Може, воно має нижчу якість і повинно коштувати дешевше? Це — запитання наших читачів. Зможете відповісти?

- Дрібна фракція (чи пил, як його називають споживачі) виникає у процесі транспортування вугілля через тертя шматочків. За стандартами допускається до 18 відсотків дрібної фракції в вугіллі марки АС і до 12 — марки АО. Хочу зазначити, що в якісного вугілля і дрібна фракція добре горить. Якщо кількість її не перевищує нормативних показників, воно відповідає стандарту.

- Чим, окрім якості вугілля, намагаєтеся залучити до себе покупців?

- Дешевими транспортними послугами. По Одрадіці доставка вугілля нашим транспортом коштує 20 гривень, у Громівку, наприклад, 100 гривень.

В основного постачальника вугілля — де вугілля якісніше й дешевше.

Ось такими невеличкими економними автомо білями (мультикарами) розвозить вугілля по купцям Одрадівський вугільний склад.

- Ви реалізуєте тільки вугілля?

- У нас на складі ще можна придбати будівельні матеріали: цемент, пісок, щебінь, відсів. Дана продукція також сертифікована, користується попитом у жителів району.

- В який період року вугілля купують найбільше? І які обсяги — найчастіше?

- Знаєте, тут не вгадаєш. Минула зима була суворою, чимало наших клієнтів докупляли вугілля ранньою весною. Торік пік попиту припав на травень червень, у поточному році створювати запаси вугілля на зиму люди не поспішають. Мабуть, із грошима сутужно. Стосовно кількості, то найчастіше купують від 1 до 3 тонн вугілля.

- Одрадівці стверджують, що Ви часто допомагаєте місцевій громаді.

- Хай люди розкажуть. Хвалитися благодійністю вважаю нескромним.

- І все ж це приклад, вартий наслідування. Знаю, що до свята Перемоги вугільний склад виділив ветеранам війни по 0, 5 кубометра дров безплатно. Що безплатно доставляєте вугілля учасникам війни та одиноким престарілим громадянам. Виділяєте кошти на проведення святкових заходів у селі, у разі необхідності ліквідації надзвичайних ситуацій.

- Вважаю, успіх бізнесу безпосередньо залежить від благополуччя населеного пункту, де він функціонує, благополуччя його мешканців. Що ж до ветеранів, то допомагати їм — святий обов'язок кожного. Ці люди заслужили на нашу шану і вдячність.