Але це не результат якогось невідомого досі аномального явища, а цілком усвідомлена акція, без якої ніколи не відбулося б дружби України із Росією. Богдан Хмельницький відпочиває!

Землю зі смоленського села Чижово і воду із витоків Дніпра, які одразу ж у дусі поган оголосили «святинями», доставили у Херсон учасники історико-куль-турного проекту «Від витоків Дніпра — золоті куполи».

Міський голова Володимир Сальдо розчулився до сліз: ...Це символічна акція. Вона показує єдність наших народів. Адже на Смоленщині починає свій шлях Дніпро, у селі Чижово народився засновник нашого міста. Херсонщина є пониззям Дніпра, на .нашій землі спочив видатний діяч XVIII століття князь Григорій Потьомкін-Таврійський».

Новоз'явлені «святині прийняли місцевий церковний ієрарх і «батько міста». Учасники проекту «Від витоків Дніпра — золоті куполи», який «отримав благословення Патріарха Московського і всієї Русі Кирила», поділилися творчим прожектом. Мовляв, знімаємо телетрилогію, у якій розповімо про історію та сьогодення православних культурних пам'яток і святинь російсько-білорусько-українського Придніпров'я.

Відомому потьомкінознавцеві Володимирові Сальдо здалося, що такої інформації для городян замало. Тому, природно, до сказаного додав (цитата із сайту міської ради зі збереженням стилістики): «Сьогодні, завдяки політичному курсу Президента України Віктора Януковича, налагодження взаємостосунків між Україною та Росією, такий фільм має особливе значення. Завдяки фільму, ми зможемо ще раз відчути, наскільки братніми є наші народи».

«Підготовка проекту, присвяченого Україні, зокрема пониззю Дніпра, засвідчила, що історія та природа об'єднують Херсонщину і Смолешцину», — поглибив і без того глибоку думку міського голови автор сценарію К}рій Солоконов.

Не зайве, мабуть, після цих хвилюючих спічів нагадати реа-лізаторам проекту і світсько-церковному істеблішменту дещо з історії. За свідченням сучасників, засновник Херсона не бажав бути похованим у місті, яке називав «гробом». Але була воля імператриці Катерини. Згодом це обернулося тим, що з могилою «світлійшого» стало творитися щось потойбічне. Не зашорені новітньою ідеологією, історики і краєзнавці сходяться на думці, що у Катерининському соборі «покоїться» хіба що меморіальна плита, а прах щез у досі невідомому напрямку. Міф же про наявний прах потрібен з рекламною метою — для приваби туристів і... політиканів.

Не знаю чому,але згадався при всій цій помпезній оказії вислів про Потьомкіна героя роману В.Пікуля «Фаворит» Дениса Фонвізіна: «Схожий ти, Гри-шо, на превеликий котел, у якому завжди щось кипить, але нічого в ньому не вариться».

Хіба ж тільки лро Потьомкіна сказано?..