В електронних ЗМІ з'явилось повідомлення про те, що ВАТ «Цюрупинська швейна фабрика «Юність» у 2009 році у порівнянні з попереднім роком знизило виробничі показники у 4,2 раза.

Про те, так це чи ні, та про інше, чим живе фабрика, наша бесіда з директором підприємства Віктором Вільгельмом.

- Чи ж правильна інформація в Інтернеті щодо економічних показників фабрики, Вікторе Йосиповичу?

- Абсолютно правильна. Вона взята з нашого звіту, який ми, у відповідності із чинним законодавством, регулярно подаємо в Комісію з цінних паперів. А Комісія, у свою чергу, у відповідності з тим же законодавством, розміщує дані по всіх підприємствах України у спеціальних, але відкритих для широкої громадськості довідниках. Це міжнародна норма.

- У чім же причина такого спаду?

- Вона відома: криза. Якщо ж взяти чинники, які її супроводжують, то ми аж ніяк не могли не знизити економічних показників.

-А якщо детальніше, щоб було зрозуміло, у чім річ?

- Наша фабрика в основному працювала з державними компаніями. А вони повністю залежні від бюджету. Що робилось минулого року з бюджетом, відомо. В результаті, немає коштів у замовників, немає і замовлень. Наше підприємство доволі крупне, ми не можемо працювати, скажімо, на ринок Цюрупинська чи Херсона. Не ті обсяги. От минулого року сяк-так і перебивались, виконуючи дрібні замовлення, щоб наші люди мали хоч якусь роботу.

- Вікторе Йосиповичу, звернемось до людей. Ви провели акцію скорочення і відправили працівників фабрики на облік у службу зайнятості чи ваші працівники погодились на неоплачувані відпустки? І яку позицію зайняла профспілка, якщо вона є на фабриці?

- Ми, за участю профспілки, поговорили з людьми. Пояснили ситуацію. Ніхто не висловився за скорочення з тим, щоб одержувати допомогу через Центр зайнятості. Так, люди пішли у неоплачувані відпустки за власним бажанням. Розумію, це не найкращий варіант.

- Але ж жити за щось треба?

- Звичайно. Але ж фабрика остаточно не спинилась. Ми виконували незначні замовлення, і наші працівники були зайняті — хто на третину, хто наполовину норми. Всі розуміють, що це не вихід взагалі, а вихід із тимчасової ситуації.

- От ви, Вікторе Йосиповичу, зауважили, що неприємне, назвемо його так, становище на фабриці склалось в результаті фінансово-економічної кризи в державі, та й у світі. Але людям все одно потрібен одяг, потрібна білизна, потрібна, зрештою, уніформа...

- Ваше запитання правильне. Однак, тут є кілька маленьких «але». Будь-якому підприємству, крім навченого персоналу і технічного обладнання, потрібно принаймні іще дві речі: сировина і кошти. Своєї сировини Україна вже практично не має. Якщо за радянських часів лише Херсонський бавовняний комбінат, на якому я пропрацював чверть віку, за рік виробляв по 7 метрів тканин на одну людину в СРСР, то заразу всій державі виробляється 1,5метра тканини на людину! Де брати? Купувати за рубежем.

Тут вступають у процес виробництва кошти. Без банківського кредиту не зможе працювати жодне підприємство. А от саме у видачі кредитів минулого року банки нам і відмовляли. Причини мені невідомі. Але це була невиважена дія. Справа в тому, що оборот підприємств, подібних нашому, дуже швидкий: закупили тканину, виконали замовлення і тут же повернули кредит, щоб узяти новий. Розвиток легкої промисловості — це той важіль який у більшості країн, що розвиваються, дав змогу успішно вирішувати інші економічні завдання. Тим більш, у нас накопичено немалий вже досвід. Разом з тим, як було відроджено фабрику, встановлено новітнє обладнання, ми успішно вийшли на зарубіж. У формені брюки, пошиті нашими майстринями, ми вдягли всю поліцію Австрії. Наші вироби залюбки купують у Швеції, Нідерландах, всюди. Марка нашої фабрики добре відома. Коли ми тільки починали виходити на міжнародний рівень, нас запитували, звідки ми. Кажемо, з України. «А де це?» — перепитують. -«Чорне море знаєте?» — «Знаємо, а України не знаємо». — Кличко вам відомий?» — «Так!». Тепер нам таких запитань не ставлять. Замовники знають, що таке ВАТ «Швейна фабрика «Юність» з міста Цюрупинська. Це — надійність і якість.

- Вікторе Йосиповичу, то китайців ви вже обійшли?

- По якості-так.

- Минулий, дуже нехороший рік, треба думати, відійшов у минуле. Що чекає фабрику зараз?

- Я певен, що чекають нас непогані перспективи. Аби не наврочити, не вдаватимусь у деталі. Один тендер ми вже виграли. На черзі позитивні моменти по іншому. Це дозволить завантажити фабрику більше як на 100 процентів. Нам знадобиться відкрити іще 50 — 60 робочих місць швей. Зараз оголосили набір на роботу. До речі, у нас працюють люди не лише з Цюрупинська, а й з Херсона, Брилівки, Голої Пристані та Збур'ївки. На роботу і з роботи ми доставляємо наших працівників автобусами нашої фабрики.

-1 останнє запитання, Вікторе Йосиповичу. Фабрика, яку ви очолюєте, належить до бюджетоутворюючих підприємств міста. Що втратив бюджету минулому році через нерозумну, назвемо її так, політику уряду?

- Підраховувати втрати бюджету не моя прерогатива. Якщо ж мати на увазі, що при нормальній завантаженості підприємства, на якому працює менше 200 чоловік, наш щомісячний внесок у бюджет до 100 тисяч гривень, то підсумкову цифру вивести неважко.

- Дякую за розмову і успіхів вам і вашому колективу.

- Дякую за увагу до нас.