Верховна Рада «благословила» освітню реформу — після затяжних дискусій (загалом обговорення тривало понад три роки) у вівторок 255 народних депутатів підтримали Закон «Про освіту». Жодного голосу «за» не дали фракція «Опозиційного блоку» та група «Відродження».

Перший заступник голови Комітету ВР з питань науки й освіти Олександр Співаковський, презентуючи законопроект, наголосив, що цей документ є фундаментом для розвитку освітнього простору України.

Закон, зокрема, встановлює, що право на безоплатну освіту забезпечується для здобувачів дошкільної та повної загальної середньої освіти за рахунок розвитку мережі закладів освіти всіх форм власності та їх фінансового забезпечення у порядку, встановленому законодавством, і в обсязі, достатньому для забезпечення права на освіту всіх громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства, які постійно або тимчасово проживають на території України.

Повна загальна середня осві-та, згідно з документом має три рівні: початкова — тривалістю чотири роки, базова середня — п’ять років, профільна середня — три роки. Вони можуть здобуватися в окремих закладах освіти або у структурних підрозділах однієї юридичної особи (закладу освіти). При цьому законом встановлено, що навчання учнів за програмами 12-річної повної загальної середньої освіти розпочинається: для початкової освіти — з 1 вересня 2018 року; для базової середньої — з 1 вересня 2022-го; для профільної середньої — з 1 вересня 2027-го.

«Міф про те, що діти закінчуватимуть школу 19-літніми, не відповідає дійсності», — зауважив Олександр Співаковський, наголосивши, що вони розпочинатимуть навчання з 6 років.

Мовою освітнього процесу згідно із законом є державна, а особам з порушеннями слуху забезпечується право на навчання жестовою мовою та на вивчення української жестової мови.

«Держава гарантує кожному громадянинові України право на здобуття формальної освіти на всіх рівнях (дошкільної, загальної середньої, професійної (профе-сійно-технічної), фахової перед-вищої та вищої), а також поза-шкільної та післядипломної освіти державною мовою в державних і комунальних закладах», — відзначив депутат Костянтин Усов, презентуючи напрацювання групи парламентаріїв щодо мовного питання, яке було дискусійним у сесійній залі.

Передбачається, що особам, які належать до національних меншин України, гарантується право на навчання у комунальних закладах для здобуття дошкільної початкової освіти, поряд із державною мовою, мовою національної меншини. Це право реалізується через створення окремих класів (груп). «Особам, які належать до корінних народів, національних меншин України, гарантується право на вивчення мови відповідного корінного народу чи відповідної національної меншини в комунальних закладах загальної середньої освіти, або через національні культурні товариства», — зауважив Костянтин Усов.

При цьому заклади освіти забезпечують обов’язкове вивчення державної мови, зокрема у закладах професійної (професійно-технічної) фахової передвищої та вищої освіти в обсязі, що дає змогу провадити професійну діяльність в обраній галузі з використанням державної мови.

Посадовий оклад педагогічного працівника (найнижчої кваліфі-каційної категорії) згідно із законом встановлюється у розмірі не менше чотирьох прожиткових мінімумів для працездатних осіб. При цьому посадовий оклад педагогічного працівника кожної наступної кваліфікаційної категорії підвищується не менш ніж на 10 відсотків. Кабмін має забезпечити до 2023 року поетапну реалізацію положення щодо ставок заробітної плати педагогів.

Загалом, новації, які запроваджуються в освітньому процесі, відповідно до схваленого закону, можна розділити на чотири категорії.

1. СТВОРЕННЯ МОЖЛИВОСТЕЙ ДЛЯ РОЗВИТКУ КОМПЕТЕНТНІСНОГО НАВЧАННЯ

Серед ключових компетентностей — вільне володіння державною мовою, математична, загальнокультурна та екологічна компетентності, підприємливість та інноваційність, економічна компетентність тощо. А також наскрізні вміння — критичне та системне мислення, творчість, ініціативність, вміння конструктивно керувати емоціями, оцінювати ризики, приймати рішення, вирішувати проблеми.

Як у зв’язку із цим зміниться школа?

Відбудеться перехід від школи, де дають лише інформацію, до школи, де дитина отримує знання, а також уміння їх застосовувати та цінності для оцінки навколишнього світу і дійсності.

Дуже важливо навчити дітей спілкуватися між собою, створити безпечне середовище для їхнього розвитку. Таке навчання передбачає впровадження нових методик викладання, зміну формату спілкування учнів, учителів та батьків, упровадження проектної роботи та навчання через діяльність.

Усе це неможливо «впихнути» у дворічну профільну старшу школу, де діти мають поглибити вивчення профільних предметів та підготуватися до складання зовнішнього оцінювання без шкоди для свого здоров’я.

Саме тому й постала необхід-ність збільшити тривалість навчання на рік та запустити повно-цінну старшу профільну школу, де діти отримуватимуть достатні знання для вступу до ВНЗ.

Нова старша профільна школа матиме ліцеї академічного та професійного спрямування. В академічному ліцеї учень може поглибити знання та вступити до ВНЗ. У професійному — поряд із загальною середньою освітою, — школярі отримуватимуть першу професію.

Загальна тривалість навчання — разом з отриманням вищої освіти — при цьому не зміниться. Нова українська школа дозволить перейти від 4-річного бакалаврату у ВНЗ до 3-річного за більшістю спеціальностей.

2. НОВА СИСТЕМА МОТИВАЦІЇ ТА ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ВЧИТЕЛІВ

Законом передбачено систему добровільної зовнішньої незалежної сертифікації вчителів. Це буде перевірка педагогів на володіння предметом, уміння спілкуватися з дітьми та використання сучасних методик компетентнісного навчання (навчання через діяльність, формування критичного мислення, організація роботи в групах, проектна робота тощо).

Вчителі, які успішно пройшли сертифікацію, отримуватимуть 20% надбавки до зарплати й стануть носіями змін у шкільній освіті.

Не менш важливо — розширити способи підвищення кваліфікації для педагогів. Зараз вони можуть це робити лише в інститутах післядипломної педагогічної освіти, які самі, на жаль, не завжди є зразком прогресивності. Натомість тепер учителі зможуть обирати місце та форми підвищення кваліфікації (на тренінгах, у профільних установах та інших навчальних закладах).

Загальна кількість годин для підвищення кваліфікації вчителя впродовж 5 років не може бути меншою 150 годин. Учитель має сам визначити, коли та де проходити підвищення кваліфікації, але робити це щорічно. Кошти для професійного зростання вчителя буде закладено до освітньої субвенції та виділятимуться з держбюджету.

Висококваліфікований вчитель повинен мати повагу та довіру суспільства, тому закон захищає професійну свободу педагога. Сьогодні педагоги можуть працювати за авторськими програмами. Але для того, аби їх за-твердили, потрібно пройти сім кіл пекла. Закон дозволяє вчителям працювати за розробленими ними освітніми програмами, або використовувати типову, що дає МОН, — все залежить від готовності вчителя включатися до цього процесу.

Держава ж визначає очікувані результати на кожному етапі навчання учня (після кожного року навчання), а шлях досягнення цих результатів педагог може обирати сам, виходячи з талантів та потреб дітей.

3. СТВОРЕННЯ НОВОЇ СИСТЕМИ КОНТРОЛЮ ЗА ЯКІСТЮ ОСВІТИ

Закон повністю ліквідує атестацію шкіл — процедуру, яка себе дискредитувала через корупційну складову. Також ліквідуються інспекції в районних управліннях освіти.

Як це відбувається зараз?

У кожному районному управлінні освіти є інспектори. Оскільки їх небагато, то для інспекцій залучаються ще й спеціалісти з методичних кабінетів. Таких інспекцій не буде, а методкабінети надаватимуть консультації тим, хто їх потребуватиме.

Натомість забезпечення якос-ті освіти здійснюватиме Державна служба якості освіти. У ній працюватимуть колеги-фахівці вчителів, які даватимуть поради школі, як покращити навчальний процес. Головна мета — не санкції, а рекомендації.

Цей так званий «інституційний аудит закладу освіти» є єдиним плановим заходом державного нагляду (контролю) над школою. Він відбуватиметься раз на 10 років. Однак у виняткових випадках може проводитися у позаплановому порядку. Наприклад, якщо прийшов новий директор і бажає провести таку «перевірку».

Державна служба якості освіти також отримує повноваження звертатися до судів з позовами про зобов’язання органів місцевого самоврядування чи місцевих органів управління освітою усунути порушення та виконати вимоги законодавства у сфері освіти. Наприклад, якщо класи переповнені чи місцева влада не створює нормальні умови для роботи і навчання дітей.

4. СТВОРЕННЯ РЕАЛЬНОЇ АВТОНОМІЇ ШКОЛИ, ІНШОЇ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ТА ФІНАНСОВА ПРОЗОРІСТЬ

Тепер директори обиратимуться за конкурсом на дві каденції — на 12 років максимум саме в цьому закладі освіти. Це не виключає рішення директора стати керівником в іншому закладі освіти або перейти на іншу посаду.

Закон передбачає, що директори самі можуть призначати своїх заступників і педагогічний склад.

Передбачено, що кожен навчальний заклад муситиме оприлюднювати інформацію про надходження всіх коштів, а також їхнє призначення.

Особливо дражливою темою в цьому контексті є батьківські внески та відсутність прозорої системи їх використання та обліку. Трапляються ситуації, коли держава виділяє кошти на заміну вікон у закладі, при цьому з батьків гроші збирають на ці ж цілі. Після впровадження того, що пропонує закон, батьки бачитимуть, скільки та на що витрачає кошти держава, а також зможуть контролювати використання своїх благодійних внесків.

За матеріалами «Укрінформу» та «Української правди».