Інтегрований довкіллєвий дозвіл: що змінює для промисловості новий закон

Українська промисловість переходить на європейську модель екологічного регулювання. З 8 серпня 2025 року діє Закон України «Про інтегроване запобігання та контроль промислового забруднення», а разом з ним у дозвільній системі з'явився новий документ — інтегрований довкіллєвий дозвіл, скорочено ІДД.

Ключова відмінність від звичної практики в тому, що ІДД охоплює вплив підприємства на всі компоненти довкілля одразу: повітря, воду і ґрунт. Раніше кожен напрям регулювався окремим документом, і завод міг паралельно узгоджувати папери в кількох відомствах. Тепер дозвіл видається оператору конкретної установки, а умови та нормативи в ньому індивідуальні.

Друга принципова новація — прив'язка до найкращих доступних технологій і методів управління. Нормативи розраховують не «в середньому по галузі», а виходячи з того, які технічні рішення доступні для цього типу виробництва. Тому підготовка починається з технічного аудиту майданчика, а не з бланків.

Хто підпадає під дію закону

Підприємства, яким доведеться замовити інтегрований довкіллєвий дозвіл, визначаються за Додатком 1 до закону: значення мають вид діяльності та потужність установки. Пороги прописані досить конкретно, і саме навколо них виникає найбільше суперечок:

1. полігони, що приймають понад 10 тонн відходів на добу або мають загальну місткість понад 25 тисяч тонн;
2. установки спалювання відходів: понад 3 тонни на годину для відходів, що не є небезпечними, і понад 10 тонн на добу для небезпечних;
3. виробництво паперу або картону продуктивністю понад 20 тонн на добу;
4. оброблення та перероблення молока за умови прийому понад 200 тонн на добу;
5. скотобійні продуктивністю понад 50 тонн туш на добу.

Для півдня країни перелік звучить впізнавано: агропереробка, молочні та м'ясопереробні комбінати, підприємства з поводження з відходами. Тобто саме ті виробництва, які формують кістяк регіональної економіки Причорномор'я.

Що робити установкам, які вже працюють

Закон передбачає перехідний період, умови якого описані у статті 35 «Прикінцеві та перехідні положення». Для діючих майданчиків це означає, що чинні дозволи не анулюються одномоментно. Але готуватися варто заздалегідь: дані інструментального моніторингу, опис технологічного циклу, обґрунтування нормативів і базовий звіт збираються місяцями, а не тижнями. Підприємства, які почали цю роботу ще у 2025 році, зараз мають істотну перевагу.

Скільки коштує зволікання

Недотримання умов ІДД тягне за собою не лише штрафи. Законодавство передбачає приписи про усунення порушень, зупинення дії дозволу або його анулювання у разі серйозних чи систематичних порушень, а також вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної довкіллю. Для експортоорієнтованих виробництв додається ще один аргумент: європейські партнери дедалі частіше запитують підтвердження екологічної відповідності майданчика під час аудиту постачальника.

Пройти процедуру силами штатного еколога вдається рідко — потрібні технологи, розробники нормативів і юристи одночасно. Саме тому на ринку сформувався окремий сегмент послуг, де промислові екологи для підприємств ведуть проєкт від технічного аудиту майданчика до внесення дозволу в реєстр. У СЕК Еколоджи, що працює в промисловій екології з 2010 року і супроводила понад 500 підприємств, відзначають: найбільше часу зазвичай втрачається не на погодженнях, а на зборі вихідних даних усередині самого заводу.

Висновок для власників виробництв простий. Інтегрований дозвіл — це не чергова папка в шафі, а технічний паспорт майданчика на найближчі роки. Чим раніше підприємство побачить свої реальні показники, тим більше часу залишиться на модернізацію обладнання.