У Миколаївському видавництві «ПП Прокопчук» вийшла нова книга — навчальний посібник для студентів «Культура Південноукраїнського регіону. Питання міжетнічної комунікації. Її автори — відомі у нашому місті та за його межами особистості — Людмила Павлівна Матвієнко — науковець, одна з блискучих організаторів вищої освіти в регіоні, директор «Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна»; Анатолій Григорович Михайлик — професор, культуролог, досвідчений керівник культурно-освітньої роботи, який багато років очолював Миколаївський філіал Київського інституту культури (нині МФ КНУКіМ), він і здійснив копіткий труд редагування книги; Олександр Петрович Макаренко — вчений-мистецтвознавець, відомий етнограф-фольклорист, доцент кафедри музичного мистецтва Миколаївського національного університету імені В.О. Сухомлинського.

Пропонована наукова праця — плід ґрунтовних дослідницьких пошуків, що тривали не один рік, це опанування авторами багатого фактологічного матеріалу, а ще — глибокі роздуми про минуле, сучасне й майбутнє Південноукраїнського краю. Саме тут історія начебто здійснила унікальний експеримент, в якому протягом багатьох століть бік о бік взаємодіяли культури різних народів. Концепція миколаївських учених ґрунтується на детальному аналізі бакатокультурності регіону, де мешкали як раніше, так і зараз представники різних народів зі своїми власними традиціями, мовами, культурною пам'яттю. Так склалося в близькій і давній історії Північного Причорномор'я, що процеси міжетнічної комунікації завжди живились тісними стосунками між людьми різних національностей і етносів. На сторінках книги доводиться навіть, що топоніміка нашої місцевості нерідко походить від татарських, фракійських, іранських, тюркських, германських назв.

Утворений на сьогодні тип міжкультурних стосунків, заснований на паритеті, взаємоповазі, консенсусі, набув рис певної соціальної моделі, яка є повчальною для нашого часу. Авторами посібника вперше в культурологічній літературі порушується питання сутності регіональної культури Південної України, її структури, функцій, місця у загальнонаціональному масштабі.

У першому розділі наголошується на тому, що культура — це спосіб людського існування, який має свої регіональні неповторні риси. В їх становленні великого значення набуває чинник природи краю, його ландшафту, історичного минулого. Особливо загострено ставиться питання про збереження етнічних культур у сучасній ситуації. Миколаївські вчені піддають науковому аналізу концепції співіснування поліетнічих спільнот західних соціологів, зокрема, Дж. П. Ріверса, М. Херсковця та ін. Аналізуючи їх зміст, автори посібника переконливо доводять, що культура повинна бути не «котлом націй і етносів», де все змішується, втрачаючи свою ідентичність, а «квітучим садом», у якому за рівних соціальних умов упевнено розвиваються традиції і культура кожного народу. Саме цій проблемі присвячено другий розділ видання.

Зміст третього розділу — це блискучий музично-етнологічний екскурс у фольклор Південної України. У змісті наведено унікальний музичний матеріал пісенного і танцювального фольклору українців, болгар, росіян, білорусів, чехів, німців, євреїв. Дослідницька думка акцентує увагу на важливих спостереженнях щодо комунікаційних процесів у музичному фольклорі, зокрема, цікаво, що «коренева (українська) та переселенські фольклорно-музичні традиції — два основні джерела формування народної музичної культури Причорномор'я... При цьому виявлено дві найголовніші тенденції: опір етномузичної традиції впливам іншомовних культур та здатність до інтеграційності. Висновок стосовно розвитку музичного фольклору народів регіону вкрай важливий для розуміння комунікативних процесів на цьому рівні: автохтонна українська художня культура виступає інтегруючим фактором, а існування мультикультури є безперечною об'єктивною даністю й гарантується державною політикою.

Четвертий розділ присвячено міжетнічній комунікації як важливій умові консолідації етносів у нашому повсякденному житті. Виходячи з багатьох чинників, що формують психологію етносу, автори пропонують дієві технології спілкування.

Отже, автори, спираючись на глибоко осмислене історичне минуле, а також на реалії сучасного життя, розкривають перспективні шляхи культурного розвитку народів Південної України, які заклали грунт матеріальної і духовної культури краю завдяки толерантним взаємовідносинам і цей досвід треба збагачувати надалі. Саме взаємоповага до представників усіх народів, незалежно від їх чисельності, релігійних та інших орієнтацій стала запорукою миру, злагоди, духовного взаємозбагачення, зростання матеріального добробуту — така провідна думка книги.