Інтереси людей понад усе. Міська влада повинна служити громаді, а не панувати над нею, набиваючи кишені за рахунок людей і громадян. У кожній справі потрібний організатор, який може і, головне, хоче акумулювати ідеї, відчути потреби і запити людей, втілити їх у життя. Вознесенська міська організація Народного Руху України висунула кандидатуру Городнього Анатолія Олександровича на посаду Вознесенського міського голови.

Людину зрілого віку, з достатнім життєвим досвідом, освічену, ерудовану, здатну реалістично мислити і приймати адекватні рішення в сьогоднішніх непростих умовах. Найголовніше, що ця людина прогресивних поглядів, з твердими переконаннями і в моральному, і духовному плані, має незаплямовану репутацію, поважає думки інших і завжди діє на благо людей і нашої української держави. Сьогодні в нашій розмові ми спробуємо показати вознесенцям сучасного лідера, керівника, здатного й надалі примножити успіхи міста, а життя людей зробити заможнішим і комфортнішим. Отже, знайомтеся. Кор.: — Анатолій Олександрович, розкажіть коротко про себе. Городній А.О.: — Народився я 30 січня 1964 року, в селі Нове Вознесенського (тоді ще Доманівського району). Ріс і виховувався в сім'ї робітників радгоспу ім. Луначарського. З малих літ привчений працювати і досягати всього в цьому житті за рахунок власної праці та зусиль. Сільське життя, праця на землі вчать жити в гармонії з природою та людьми. У 1981 році закінчив школу й пішов працювати робітником в радгосп. Потім служба в Збройних Силах СРСР. Спочатку строкова, потім служба за контрактом. Жив і служив 5 років у групі Радянських військ у Німеччині, а звільнявся з армії з Туркестанського військового округу, де проживав і служив у Ташкенті. Зустрічав наших хлопців-афганців та й працювали ми, власне, на Афган. Після розвалу Союзу звільнився у 1992 році зі служби й переїхав жити на Україну. Закінчив Одеський державний університет ім. Мечникова, за фахом історик, викладач історії. Працював учителем історії у вечірній середній школі м. Вознесенська. Переїздив з квартири на квартиру, бо місто потреби в молодих фахівцях не відчувало і в більшості випадків байдуже ставилося до їх проблем. Правда, така ж ситуація залишається і сьогодні, особливо в сільській місцевості. Одружився. Ростимо й виховуємо двох дітей — Богдана й Марійку, які навчаються у Вознесенській гімназії. На цей час працюю викладачем у Вознесенському професійному аграрному ліцеї. Кор.: — Що Вас спонукало балотуватися на посаду Вознесенського міського голови? Городній А.О.: — Цьому є декілька пояснень. По-перше, від виборів до виборів теперішній Вознесенський міський голова Гержов Юрій Іванович розповідає вознесенцям, що він готує собі заміну, щоб можна було передати місто в надійні руки. Але ці пошуки затягнулися на десятиліття, критерії розмиті і вибір падає на якісь сумнівні особистості. Всі ці пошуки, врешті, завершилися в цьому році корупцією у Вознесенській міські владі. Здавалося, це повинно було стати причиною для чинного мера, щоб піти у відставку, або принаймні не балотуватися на посаду міського голови на виборах 2010 року. Я з розумінням ставлюся до нелегкого становища, в яке потрапив Юрій Іванович. З одного боку, оточення вимагає, тому що, крім Гержова Ю.І., виставити поборотися за цю посаду Партія регіонів нікого іншого не може. За їх словами, членів у них тисячі, а кадровий резерв нульовий. Подивіться, хто в заступниках у міського голови — одні пенсіонери та люди передпенсійного віку. Юрію Івановичу виповнилося 60 років. Рано чи пізно прийдеться піти з посади голови, тому важливо вчасно це зробити. Я вважаю, що цю посаду можна обіймати один термін або не більше двох. За цей час можна втілити всі ідеї. Та чинному голові не вистачило й 25 років. У такому віці треба починати думати про душу й онуків та правнуків няньчити. Наприклад, я знаю багатьох людей, які працювали робітниками, селянами й тільки мріяли, як дотягти й скоріше піти на пенсію. Влада й крісло вжились і стали часткою життя нашого мера. А може, й справді безкорисна самопожертва? Все може бути. По-друге, в рядах Народного Руху України завжди є достойні люди, справжні лідери, і на попередніх виборах від нас балотувався Сергій Колесников, пізніше Микола Антошин, які отримували пристойні результати й підтримку виборців. Тепер уже самі вознесенці можуть дати оцінку своїм уподобанням й сказати, виграли вони чи програли в минулі ради. Наша партійна рухівська організація прийняла рішення. Я його виконую. Крім цього, маю великий політичний досвід. Зокрема в 2002 році був кандидатом у депутати до Верховної Ради України по Вознесенському мажоритарному округу. Двічі обирався депутатом Вознесенської районної ради і вважаю, що в тій ситуації зробив усе, що міг, на благо моїх виборців та всього району, достойно представляв Народний Рух України в органах місцевого самоврядування. Міський голова очолює виконавчий комітет, тісно співпрацює з депутатським корпусом, і всі явні й скриті сторони цієї роботи мені добре відомі. Благо вчителі та опоненти були хороші. Кор.: — Анатолій Олександрович, це добре, але досвіду керівної роботи замало, це можуть зарахувати Вам як недолік. Городній А.О.: — Мені відомі ці думки. В 2005 році Бурдін І.А. після помаранчевої революції перескакував з посади голови Вознесенської райдержадміністрації на посаду голови Вознесенської районної ради. Депутати мали можливість обирати між ним і мною. Тоді я програв. Після сесії підходить Лівик Петро Євтихійович і каже мені: «Хлопець ти хороший і все розумієш правильно, от тільки досвіду роботи на керівних посадах бракує. На що я йому відповів: «Так Ви ж і ваша система нікуди нормальних людей не пускаєте». Ситуація й на сьогодні зовсім не змінилася. Тому я йду на вибори, бо міського голову обирають безпосередньо люди. У мене таке відчуття, що на цей раз я отримаю від них довіру й підтримку і перемога буде за мною. Все старе повинно відійти в бік і дати дорогу молодому. Цей закон діє як в природа, так і в суспільстві. Питання тільки часу. Саме воно залежить від людей, тобто конкретного виборця. Якщо люди скажуть цього разу на виборах: «Досить! Набридло!» це й буде початок нової сторінки в історії міста. (Продовження в наступному номері).