Перша вчителька, як перше кохання. Пам'ять про нього живе глибоко в душі, спогади про нього зігрівають, але в реальному житті до нього рідко хто повертається. Я сам років двадцять збирався відвідати свою першу вчительку, кожного разу відкладаючи на потім. А коли вибрав час, було вже пізно. І хоч прожила вона довге і, сподіваюсь, щасливе життя, мала багатьох учнів, які поважали й любили її, мені до сліз прикро, що я так і не зміг сказати про свої почуття і вже дорослим подякувати за її перші уроки.

Можливо, тому я з такою готовністю взявся за матеріал, присвячений Дню Вчителя. Він щорічно відзначається у першу неділю жовтня ще з 1965 року. Ця традиція залишилась і в наш час незалежної України. Зараз це свято називається Днем працівників освіти, але його, як і раніше, називають Днем Учителя, і воно, як і раніше, залишається одним з найулюбленіших професійних свят. У цей день учні дарують учителям різні подарунки, квіти, цукерки, влаштовують святкові концерти, малюють яскраві, життєрадісні стінгазети. Інколи, може, не так часто, як хотілося б, згадують про вчителів і випускники. З однією такою випускницею напередодні свята я й познайомився. Максимук Альона — молода, енергійна, симпатична жінка, яка мешкає на Намиві — у найкращому на її погляд мікрорайоні Миколаєва.

- Альоно, Ви будете вітати вчителів цього року?

- Обов'язково! Хоч я вже давно закінчила школу, і навіть мій син закінчив, у мене до цього часу є якийсь потяг до школи. Може, тому, що я в душі так і залишилась школяркою. Коли я приходжу до школи, бачу масу дітей, чую цей характерний шкільний гамір, я відчуваю себе десятикласницею, причому відмінницею. Тому мені так приємно бувати в школі.

- Ви насправді були відмінницею, чи тільки відчуваєте себе нею?

- Я закінчила школу тільки з однією четвіркою. Решта були п'ятірки. За п'ятибальною системою, звісна річ.

Четвірка була з української мови, хоч я її добре знала і знаю. Може через те, що моїм улюбленим предметом була математика, і їй найбільше я присвячувала свій час, а може просто Богу треба було так зробити, щоб я не дуже гордилася своїм атестатом і була житті скромнішою.

- Ви віруюча людина?

- Так. Точніше, я намагаюся бути такою. Я організувала свій бізнес, досягла в ньому успіху. Міцно стою на ногах, даю роботу багатьом людям. Сили для життя я черпаю в сім'ї і у вірі в Бога. Я вдячна йому за все і вважаю, що свою вдячність треба висловлювати не тільки в молитвах, але й у конкретних добрих справах, у допомозі людям. Напередодні Дня Вчителя я хочу привітати всіх учителів Миколаєва зі святом. Особливо вітаю моїх «сусідок» — директорів та колективи шкіл на Намиві, де я живу вже понад двадцять років. Я бажаю їм успіхів, здоров'я, наснаги в роботі, щоб учні любили і поважали їх. Запевняю, що вони завжди можуть розраховувати на мою допомогу. І не тільки як жінки, яка може поспівчувати, але й як підприємця, який може робити реальні справи.

- Ви можете скористатися Нагодою і розповісти про ваших друзів у нашій газеті

- З великим задоволенням! Я хочу, щоб знали, які хороші вчителі на нашому Намиві. Це Блакитна Тетяна Іванівна — директор загальноосвітньої СШ №57, учитель вищої категорії, відмінник освіти України. На міжнародній виставці «Освіта 2010» школа була нагороджена срібною медаллю і дипломами. Також школа стали переможцем громадської акції «Флагман освіти і науки України». Педагогічний колектив школи занесений до книги пошани міста. У школі 51 учитель і 891 учень.

Це Гурець Валентина Андріївна — директор Миколаївської гімназії №4, учитель — методист вищої категорії, відмінник освіти України, депутат міської ради двох скликань. Нагороджена знаком ім. Василя Сухомлинського і почесною відзнакою «За заслуги перед містом». Валентина Андріївна брала участь у Всеукраїнському конкурсі «Сто кращих керівників шкіл України» і стала лауреатом. У 2010 році 15 вчителів гімназії взяли участь в проекті «Форум педагогічних ідей» і всі були нагороджені дипломами. Три вчителя брали участь у конкурсі «Вчитель міста», двоє з них посіли 2 і 3 місце. У школі 42 вчителя і 501 учень.

Це Булинкіна Надія Іванівна — директор загальноосвітньої школи першого ступеня № 65, учитель — методист і відмінник освіти України, вчитель вищої категорії. У міському етапі Всеукраїнського конкурсу «Початкова школа — 21 сторіччя» в номінації «творчий керівник та творчий вчитель», учителі школи посіли другі місця. У міському конкурсі «Класний керівник», учителі посіли перше і друге місця. У школі 22 вчителя и 409 учнів.

- Альоно, в Вас так багато енергії, Ви так відповідаєте своєму прізвищу Максимук, усе робите по максимуму, що мимоволі виникає запитання, чи не с ви членом якоїсь політичної партії?

- Я ніколи не була членом ніякої партії. Ні в радянські часи, коли партія була одна, ні зараз, коли їх більше сотні. Мабуть, я так і

залишусь позапартійною, але останнім часом привернула мою увагу і навіть викликала симпатію партія «Справедливість». Мені зрозумілі її цілі: в Україні треба відновити справедливий розподіл народного багатства. А то невеличка купка захопила майже все, а решті народу не залишається нічого. Мені також симпатичний лідер партії Станіслав Ніколаєнко. Він, до речі, теж вчитель, колишній міністр освіти. Саме при ньому зарплату вчителям підвищили майже в три рази. Мені навіть вдалося зустрітися з ним, коли він нещодавно був у Миколаєві, і мене зворушили його слова про те, що тільки щасливий учитель може виховати щасливого учня і громадянина України. Повністю з цим погоджуюсь, бо багато з того, що мені вдалося здобути в житті, що робить його щасливішим, я завдячую своїм учителям, які колись вклали в мене знання. Тому навіть якщо я й не буду членом цієї партії, то поки вона боротиметься за справедливість, я буду її підтримувати. І в будь-якому разі сама я буду намагатись жити по справедливості.