Герой України — лідер Народного Руху України В'ячеслав Чорновіл життя поклав за українську незалежну державу. Державу, де не лише українці почувалися би господарями у власному домі, але комфортно би жилося й представникам інших народів, яких доля закинула в Україну. Саме за таку державу проголосували одноголосно і українці, і представники національних меншин в Україні 1 грудня 1991 року.

На жаль, сказавши «а» — так незалежності, не наважилися тоді сказати «б» — не обрали В. Чорновола президентом. Це була велика, але ще не фатальна помилка. Якось повільно, нерішуче, але Україна все ж ставала такою. А часом весь світ аплодував їй з того чи іншого приводу. У тому числі й безсумнівним демократичним досягненням у міжрелігійному й міжнаціональному мирі і злагоді. Всім меншинам стало комфортніше, ніж українцям. Та українці лише посміхалися: буде добре усім! Та ось з'явилося нове керівництво держави. І все раптом разюче змінилося. З'явилися навіть величезні рекламні щити «Будуємо нову країну». І справді будують. Відомий в усій Україні вчитель Анатолій Ільченко був і за часів СРСР патріотом України, за що його довели до інвалідності катуванням у психіатричній лікарні. Проте він не зрадив свою синівську любов до Батьківщини. Його невтомна діяльність на захист української мови, культури, на дотримання чиновниками української Конституції дала багаті й добрі плоди. Та не при цій владі. У понеділок, 13 вересня (фатальний збіг!), у Ленінському (згинь, маро!) районному суді відбулося судилище, яке неможливо уявити в жодній країні світу. В ювілейний рік першої в світі конституції нашого славетного земляка Пилипа Орлика було засуджено українця А. Ільченка за скаргою чиновників державної установи — Ощадного банку України, які звинуватили А. Ільченка у «злочині — він вимагав від них обслуговування українською мовою. А 11 вересня не видали йому пенсії, прирікаючи його на голодну смерть, бо він зажадав, щоб квитанція була українською мовою. (Так і до голодомору недалеко). А найганебніше в цій ситуації, що викликані А. Ільченком правоохоронці ще й самі знущалися з нього, довели до серцевого нападу і відмовилися викликати «швидку допомогу», від чого він мало не помер. Звідси висновок: українці в Україні вже навіть не діаспора. Бо в Канаді, США, Австралії та інших країнах українська діаспора дуже шанується за розум і працьовитість. Сьогодні в Україні абсолютно спокійно можна говорити турецькою, єврейською, азербайджанською, російською мовами. Небезпечно тільки українською. Тепер зрозуміло, чому біля афіші Партії регіонів «Будуємо нову Україну» (без українців?) стоять заспокійливі: «Лечение геморроя без операций». Тепер ясно, де партія регіонів бачить українців разом з Україною.