16 липня 1990 року Верховна Рада Української РСР — коли Україна ще перебувала у складі Союзу РСР — прийняла важливий політичний і правовий акт — Декларацію про державний суверенітет України, який відіграв значну роль у розбудові Української держави.

Суверенітет є невід'ємною ознакою держави. Його задекларовано як «верховенство, самостійність, повноту, неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах».

Декларацією про державний суверенітет України було проголошено наміри народу України самостійно вирішувати свою долю.

Декларація проголосила: народ України має виключне право на володіння, користування і розпорядження національним багатством України. У Декларації гарантується всім національностям, що проживають на території України, право вільного національно-культурного розвитку, визнається пріоритет загальнолюдських цінностей перед класовими, норм міжнародного права перед нормами внутрішньодержавного права.

Основні положення Декларації:

- народ України становлять громадяни Республіки всіх національностей;

- закріплено державний, народний, національний суверенітети, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території, незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах;

- поділ державної влади на законодавчу, виконавчу, судову;

- виняткове право народу України на володіння, користування і розпорядження національним багатством;

- самостійність України у вирішенні питань економіки, екології, культурного розвитку, зовнішньої і внутрішньої безпеки, міжнародних відносин;

- миролюбна зовнішня політика, постійний нейтралітет;

- визнання верховенства загальнолюдських цінностей над класовими;

- гарантія права на вільний національно-культурний розвиток всіх національностей, що проживають на території України;

- необхідність піклуватися про задоволення національно-культурних потреб українців за межами Республіки.

Історичне значення Декларації про державний суверенітет України

Історичне значення Декларації про державний суверенітет України полягає в тому, що:

- суверенітет офіційно визнано необхідною умовою дальшого розвитку української нації;

- визначено основні напрямки діяльності по досягненню реального суверенітету.

Декларацією проголошено самовизначення української нації, народовладдя, принцип поділу державної влади на законодавчу, виконавчу і судову, територіальну цілісність України в межах наявних кордонів, економічну самостійність, виключне право народу України на володіння, користування і розпорядження національним багатством України, захист усіх форм власності в державі, гарантії екологічної безпеки і культурного розвитку. Ці базові положення лягли в основу законодавчих актів державного значення — Конституції, законів України. Саме спираючись на Декларацію, було прийнято Акт про державну незалежність 24 серпня 1991 року, який разом з державним суверенітетом був підтверджений волевиявленням народу на Всеукраїнському референдумі в грудні того ж року.