В редакцию «Южной правды» обратился народный депутат Украины Р. Е. Забзалюк с заявлением, в котором сказано:

- Шановний виборець Миколаївщини! Локшина, успішно повішана інтернаціональним угрупуванням на вуха громадянам в період виборів, почала стрімко сповзати. Цілком логічний симбіоз: товар ишів, братви, зажерливих нуворишів та іуд, що базікали про швидкі зміни, які вони здійснять протягом місяця після повернення до влади, розпочав впроваджувати свою «передвиборчу програму». Грянули зміни на краще. Щоправда, вочевидь, не на користь пересічних. Навіть ста днів чекати не треба, адже все обіцяне ці хвацькі хлопці стали виконувати негайно та по-стаханівські.

Обіцяли, що відразу громада відчує зміни в соціальній сфері!? Будьте ласкаві: нові тарифи від уряду!

Підняття пенсій та заробітних плат? З'ясувалось, що не на часі. Самі розумієте: криза ж вдарила і по олігархам, відтак потрібно їх у першу чергу рятувати! А потім, це ж не жарт — такі ресурси направляти на придбання коаліційних тушок! Не з кишень же олігархів!

Прожитковий мінімум підняти до 1200 грн?.. «Це ми обіцяли?! — Ну що не ляпнеш з переляку!» — запинаючись, відрізав головний економіст уряду.

Затримки пішли по заробітним платам, пенсіям, субсидіям за народження дитини. «Паски, шановні громадяни, потрібно підтягнути...» — зі звичною загадковістю шулера пробубнив керманич реваншистів.

Зміни хочете? Європейської орієнтації? Будь ласка вам — пенсійний вік підозріло не на рівні європейського — непорядок, будемо підтягуватись!

Кредити ненависних капіталістів через МВФ та СБ? Ну що ви, шановні, як без них дерибан лаштувати!.. Ми заперечували? Та ні, це просто турбувались, що нам не вистачить.

Бюджет? Який бюджет? Ах, бюджет-ет!.. Так не до нього зараз, адже йдеться про повернення у шарове користування ГТС та відкатів з газу.

Програма уряду? Ви що, шановні, з глузду з'їхали ? Програма одна та цілком зрозуміла — дерибан!

Двомовність? Так ми ж винайшли компромісний варіант, кращий ніж есперанто — наш рідненький суржик. Куди там бідолахам європейцям до нас!

Свободу слова вам? А про що взагалі зараз говорити — працювати треба!

Клялися, що підприємці у нас будуть першочергово у центрі уваги? Виконаємо обов'язково! А як же без них, бідолах, зовсім від рук відбились! Наведемо швидко порядок — стабільна система щомісячної дані з кожного, і не тільки бізнесменів, бо чиновники зовсім знахабніли, лише собі — треба ділитись! Коаліціянти не тільки почують але і побачать кожного з них у себе, під час передачі данини. Тим паче, їх реформи практично на порозі: скасування єдиного податку, та термінове впровадження «30-відсоткових подяк» з ПДВ.

Свого часу Прем'єр-міністр Ю. Тимошенко практично з перших же днів свого перебування на посаді, на відміну від нинішніх діячів, чітко та публічно визначила головні пріоритети економічної та соціальної політики. І серед них — реальна підтримка сільської медицини. Небувалий випадок в українській політиці — коли взяті на себе всі зобов'язання політиком виконуються, та ще й у вкрай важких умовах: світової кризи та системного блокування нашої діяльності. Натомість, незважаючи на труднощі, понад 1 000 сільрад по всій Україні отримали автомобілі «швидкої допомоги». Зокрема, як приклад, тільки в Миколаївську область їх прибуло та працює для людей 36 одиниць. В рамках цієї ж програми стало можливим реальне забезпечення державою ФАПів та амбулаторій сучасним медичним устаткуванням.

Цілком зрозуміло, що в умовах, коли вітчизняна медицина протягом багатьох років планомірно руйнувалась, отримання медичними закладами будь-якого нового медичного обладнання — це просто фантастична подія. Адже знайти кілька тисяч євро на модернізацію обладнання жоден район, не те що сільрада, не зміг би і до кінця цього тисячоліття. А для всієї України закуплено було

13 000 одиниць ультрасучасної і життєво необхідної медичної апаратури. До речі, вартість багатьох з цих медичних апаратів сягала понад

50 000 євро. Як би там не було, обладнання почало надходити в лікувальні заходи країни, та ще й без стандартних відпрацьованих горе-попередниками схем відкатів. І на Миколаївщину повинно було прибути 156 апаратів для УЗІ, електрокардіографів, глюкометрів, дефібриляторів. Повинно було...

На жаль, реально отримати таку необхідну техніку змогли не всі. Ледве схопившись за владний штурвал, новий кабмінівський бос команди Януковича різко змінив «дикі для нього» правила: як можна просто так, без власного інтересу, віддати бодай щось людям? А тут, до того ж, мова йде про такі коштовні речі... І пішли команди з профільного Міністерства до сільських медиків, що забарилися з отриманням: «Стояти! Все повернути!». Мовляв, тут ще необхідно з чимсь розібратись, дещо з'ясувати. Потім... пауза. І вже 6 квітня з міністерства від нового прагматичного керівництва прийшов документ, який просто і ясно свідчить: ... терміново до 17.00 09.04.2010 р. в разі отримання повернути сертифікати, що були видані Кабінетом Міністрів України за підписом екс-Прем'єр-міністра України Тимошенко Ю. В. на медичне обладнання (прилад для визначення рівня глюкози в крові IME-DC, електрокардіограф трьохканальний UCARD-100, дефібрилятор MRX, система ультразвукова діагностична HD7 Life I YD-11 XE Standart), з метою вирішення питання щодо подальшого нового розподілу».

Що стоїть за змістом фрази «новий розподіл», в реаліях почерку цієї команди цілком зрозуміло. До речі, така ж доля спіткала в одну мить практично усі соціальні програми, що так успішно розгорнула Юлія Тимошенко для людей та громад на місцях.

Це вам нічого не нагадує, шановні панове? Правильно, правильно, дежа вю. У недалеких ще 2003, 2004 та 2007 роках ми це вже проходили. Але, вочевидь, висновків не зроблено. Вірніше, зроблено. Стрімко реставрується диктатура під черговою локшиною підливкою: «Потрібен порядок!». А щоб запрацювала схема, потрібно зруйнувати демократичні паростки, спаплюжити Конституцію, затиснути ЗМІ, залякати громадян, продемонструвати продажність політиків, позбавити опозиційні демократичні сили можливості впливати на владу через парламентський контроль, взяти під тотальний контроль малий та середній бізнес, перетворити правоохоронні органи в репресивні машини. От, власне кажучи, це і є їх програма розвитку.

А на що інше могли ми сподіватись, вкидаючи виборчий бюлетень? На те, що час їх змінив? Шкода лише, що ще певний час втрачений на шляху до розвитку України як заможної та економічно сильної держави, незалежної від зграї кримінальної олігархії. А поки: «Що маємо те маємо», а чи варті ми того?