Цього квітневого дня я спокійними кроками йду вулицею, а майже непомітний дощ супроводжує мене, даруючи свіжість... І ось я заходжу до Міської виставкової зали, де лунає музика, а на стінах — такі загадкові та прості водночас картини. Деякі з них супроводжуються рядками мудрої шевченківської поезії. Це — відкриття виставки робіт художників — батька і сина Андрія та Данила Антонюків.

До авторів на відкриття виставки завітало багато друзів та знайомих. Археолог та краєзнавець Василь Нікітін так згадує початок творчого шляху Андрія Антонюка: «Спочатку у нього все «ворушилося», а лише потім почали з'являтися полотна. Мій брат говорив, що Андрій, мовляв, ліпить якісь фігури. Я ж брату відповів, що кожний художник шукає свій шлях. І потім Андрій приніс свої перші картини — дуже незвичайні. І ось тепер перед нами художник, який нікого не залишає байдужим».

Мабуть, тому Андрія Антонюка називають народним художником. Адже кожний зможе задивитись на його роботи, поринути у світ таємничості. А ще Андрій Данилович творить, спостерігаючи за плином людського життя. Все просто: художник черпає сюжети з життя народу, а персонажів малює різних, але справжніх, рідних йому. Звичайно, майстер живопису завжди малював усе, що пов'язане з його рідним Богопіллям. Саме тут почали зростати паростки почуттів та світобачення живописця.

Сьогодні Андрій Антонюк — визнаний майстер. Він — народний художник України, лауреат Національної премії імені В. Стуса і Державної премії України імені Т.Г. Шевченка. Незважаючи на це, він лишається простим та відкритим. Андрій Антонюк на відкритті виставки розповів, що на Різдво його запросили разом із дружиною і сином до Санкт-Петербурга, де на виставці була представлена і експозиція робіт майстра під назвою «Різдво на нашому Божому полі.

- Представляти свої роботи було великою честю, тому що росіяни скучили за нашим, а ми — за їхнім мистецтвом, — щиро говорить Андрій Антонюк. — Мене здивувала жадоба до всього українського в Росії. Ми повинні бути одне з одним!

Цьогоріч Андрій Данилович Антонюк був нагороджений срібною медаллю, а також «Золотим знаком» за майстерність у живописі та видатний внесок у розвиток образотворчого мистецтва України і Росії від Міжнародного фонду «Культурна спадщина». Ці досягнення лише підтверджують те, що живопису художника характерна самобутність, тонка авторська техніка.

Стиль живопису Андрія Антонюка називають символіко-реалістичним українським міфологізмом. Проте хочеться сказати про стиль художника іншими словами. В його полотнах можна побачити пошуки сутності буття, духовної істини. А почуття внутрішньої гармонії та тепла — це, можливо, головне, над чим варто замислитись в наш час. Роботи художника навіюють особливий настрій, мирний і глибокий. Звичайно, кожна людина може побачити щось своє, вдивляючись в образи. Проте об'єднуватиме одне — дотик до цілющої сили добра. На полотні «Світе тихий» мені запам'ятався дідусь, що схилився над священними сторінками Біблії: «Блаженні засмучені, бо будуть утішені...». На іншій роботі — «Милосердіє — бачимо дідуся та хлопчика, перед якими розгорнено сторінки з рядками «Благословенні милосердні, бо вони Бога побачать». Важко відвести очі й від таких робіт художника, як «Зоряний спас», «А буде син і буде мати», «Русь іще жива», «Світлий день», «Молитва», «Осіння молитва», «Чисте джерело». «В маминій хаті — полотно, яке відразу припадає до душі, бо на ньому зображено образ неньки і рідної домівки. Взагалі ж, дивлячись на образи Андрія Антонюка, які сповнені чогось незвіданого та хвилюючого, відчуваєш якусь енергію. Так, коли переходиш від однієї картини до іншої, можуть виникати мінливі почуття, проте і у житті часто бувають як щасливі миттєвості, так і складні випробування, що й передає автор.

Зовсім інша манера письма — у художника Данила Антонюка, який є кандидатом у члени Спілки художників Росії. В основі робіт Антонюка-молодшого — філософсько-історична тематика. «Путеводная звезда», «Ожидание», «Экспедиция» — дуже гарні картини, які зачаровують морськими пейзажами. А почуття невагомості та простоти викликають наступні роботи: «Остров», «Земля», «Начало», «Ангел». Отже, відчути радість від споглядання прекрасного — просто. Але є одне правило: справжня краса відкривається тому, хто небайдужий до духовних цінностей.