Психологічний стан жінки, її життєві і професійні установки сьогодні відіграють важливу роль. Від жінки значною мірою залежить психологічний клімат усього суспільства. Переважну частину життя вона присвячує роботі, ефективність її діяльності залежить від самопочуття, благополуччя, позитивності мислення, оптимізму, задовільного ставлення до себе і оточуючих людей, уміння працювати у команді.

В ОУНБ імені О. Гмирьова нещодавно було проведено засідання «круглого столу», присвячене темі «Психологічне самопочуття жінок на роботі. У ньому взяли участь практичний психолог Української асоціації психотерапевтів М. О. Лагодная-Елерт, студенти факультету психології МДУ імені В. О. Сухомлинського та співробітники бібліотеки.

Засідання проходило досить жваво: демонструвалися фільми, ставилися питання, давалися відповіді, обговорювалися теми, виникали суперечки, а психолог допомагала у їх вирішенні.

Жінки і чоловіки такі різні, але одвічно змагаються за першість у суспільстві. Для чоловіків важливим є те, що говорять, а для жінок — як. Жінки чують абсолютно все, а чоловіки лише те, що їм потрібно. Тому не варто сварити чоловіка за те, що він не бачить чогось, що знаходиться у нього «під носом». Так закладено природою ще з первісних часів, коли чоловіки ходили за здобиччю, а жінки у цей час доглядали дітей. Цим і зумовлено те, що чоловіки бачать далеко, мислять просторово, а жінки завжди досконало вивчають все довкола на невеликій відстані.

Цікавою є причина жіночої балакучості. Справа у тім, що це залежить від складу мозку. Так звана «зона Брока» відповідає за вибір слів і мовлення. У жінок вона більш розвинена, ніж у чоловіків. Так просто пояснюється потреба жінок поговорити.

Жінки творять історію, але історія пам'ятає лише імена чоловіків. Можна помітити, що серед науковців, видатних діячів більше чоловіків. Але і серед відомих злодіїв переважають чоловіки. Це пояснюється прагненням відчути екстрим, схильністю до агресії, причому остання не розглядається як явище суто негативне, більше як поштовх до дії. Чоловіки за своєю природою реформатори, прагнуть руйнувати традиції, ризикувати і постійно щось змінювати. Почуття дискомфорту породжує пошуки. Тому новаторами найчастіше у будь-якій сфері стають чоловіки. Жінки, навпаки, більш консервативні істоти, які цінують стабільність і намагаються якомога довше її зберегти. Жінки пристосовуються до ситуації, чоловіки — знаходять із неї вихід.

Таким чином, жінки пристосовуються до умов роботи у жіночому колективі. Кажуть, що такий колектив — найстрашніша річ, оскільки у ньому завжди точиться конкуренція, виникають інтриги, заздрість тощо. Саме цьому питанню була приділена особлива увага на засіданні «круглого столу». Студенти висловлювали різні думки з цього приводу. Одні погоджувалися, що у жіночих колективах завжди неспокійно, оскільки жінки емоційні, схильні до пліток, від чого, власне, всі проблеми і починаються, інші намагалися довести, що все залежить від того, яка ти людина.

На мою думку, жінки так себе поводять через те, що у колективі немає чоловіків, вони дещо втрачають пильність, перестають себе контролювати і показують свої справжні обличчя. Звичайно, важливим є те, хто «наповнює колектив, але, коли виникає битва характерів, амбіцій, то виживає найсильніший і людський фактор тут ні до чого.

За словами психолога М. О. Лагодної-Елерт, якби жінка була задоволена собою, тим, що має у житті, то не виникало б заздрощів, не залишалося часу на обговорення чужих проблем. Тому важливим є настрій, з яким вона йде на роботу, психологічний стан (наскільки жінка приймає себе тим, ким є насправді) та професійні плани. Стосунки у колективі це, безперечно, важливо, але треба враховувати і причину свого приходу на роботу. Варто приділяти більше уваги, як рухатися кар'єрними сходинками, особливостям виконання певного виду роботи, перейматися якістю виконаного, а потім, якщо залишиться час, можна присвятити себе спілкуванню з колегами.

Обговорюючи питання про можливість дружби у жіночому колективі, також думки розділилися. Одні вважають, що це можливо, і, навіть, коли одна подруга начальник, а інша — підлегла. Доречно тільки не афішувати свої стосунки, аби не провокувати конфліктів у колективі. А інші схиляються до того, що друзів потрібно заводити за рамками підприємства, щоб не виникало причин для конфліктів з приводу роботи.

Також на засіданні було продемонстровано способи вирішення конфлікту у колективі, як правильно спілкуватися з начальником, щоб його не провокувати. Важливим є уміння перервати зоровий контакт, розпрямити долоні, що дозволяє негативній енергії не скупчуватися, і промовляти спокійним тоном «я зрозуміла», «я Вас чую», «дякую, що вказали на мої хиби». А взагалі, способи вирішення конфлікту залежать від його суті, причин виникнення, бажання сторін знайти компроміс.

Завідуюча сектором соціокультурної та інформаційної діяльності відділу документів з гуманітарних наук ОУНБ імені О. Гмирьова Валерія Трубецька повідомила нам про плани на наступний рік. У 2010 році відбудуться такі заходи: «Насильство у сім'ї: як з ним боротися сьогодні (вересень), «Сила слабких: жінки в історії, політиці, культурі (жовтень), «Чоловіки в Україні як об'єкт дослідження» (листопад), «Сучасна сім'я: сходинками до щастя» (грудень).

Будемо чекати з нетерпінням наступних зустрічей, які допомагають осягнути свою роль у суспільстві, дають елементарні знання щодо поведінки з колегами і начальником зокрема. Кожен, маючи бажання, може прийти і взяти участь у обговоренні тем, що хвилюють, поспілкуватися з психологом та корисно провести час.