Уже два тижні вся Україна обговорює гучний скандал навколо корупційної схеми з незаконними поставками контрабандних деталей для військової техніки з території Росії. Як відомо, у результатах розслідування журналістів спливли імена першого заступника секретаря РНБО Олега Гладковського і його сина Ігоря, керівника найбільшого оборонного концерну «Укроборонпром» Павла Букіна і навіть Президента Петра Порошенка.

Якщо спробувати описати цю схему одним реченням, то вийде таке: діти українських високопосадовців створили мережу фірм, які закуповували в Росії різноманітне обладнання, що використовується для ремонту та функціонування військової техніки, й перепродували його утридорога підприємствам вітчизняного оборонпрому. Цікаво, що у мережі фірм-«прокладок», залучених до цих схем, журналісти знайшли, наприклад, «Ленінську кузню», яка на той час належала Петрові Порошенку.

Відразу знайшлося багато різноманітних експертів та лідерів громадської думки, лояльних до чинного президента, які спробували пояснити, що це зовсім не зрада, а просто необхідність. Мовляв, ці запчастини йшли на ремонт техніки, задіяної в АТО, і, якби не це, то українські військові взагалі б залишилися без інструментарію війни. Про це заявив навіть генеральний прокурор Юрій Луценко. «Не секрет, що ці запчастини контрабандно ввозять для потреб оборонпрому. Вважаю це прийнятним в умовах країни, що воює», — написав він на своїй офіційній сторінці у Facebook. Тобто Юрій Луценко не лише підтвердив факт контрабанди, а й визнав, що знав про це до виходу журналістського розслідування.

Сам же Порошенко заявив, що вимагає від правоохоронців проведення термінової перевірки інформації з розслідування журналістів про масштабну корупцію в оборонному секторі, у причетності до якої звинувачують і його. Тобто або наш головнокомандувач не знає, що коїться в оборонній промисловості держави, яка фактично перебуває у стані війни, або ж злукавив. Але є й інші фактори, які вказують на те, що кері-вництво держави не лише в курсі незаконних схем, а й покриває їх. Адже з моменту оприлюднення інформації жодної людини не було затримано правоохоронцями, жодна компанія, яка згадується у розслідуванні, не була перевірена відповідними державними структурами. Справу просто спускають на гальмах.

Й останнє питання для фанатів версії про «необхідність». Добре, припустимо, що треба було десь купувати запчастини, аби забезпечити армію технікою. Але яка була необхідність продавати її державним підприємствам, а вони купували її за бюджетний кошт, у чотири-п’ять разів дорожче від собівартості?

Дуже дивує позиція українських політиків. Більшість — відмовчалися. Дехто «висловив стурбованість» у ЗМІ. Й усе. Єдиним, хто вимагає від президента відповідей і хто пішов далі, розпочавши процедуру імпічменту глави держави, стала Юлія Тимошенко.

Звісна річ, що після цього скандалу багато запитань до Порошенка виникло і в його прихильників, що не могло не позначитися на його рейтингу, який одразу почав зменшуватися. Завдяки журналістському розслідуванню частина українців, які планували голосувати за Порошенка, очевидно, переглянуть свій вибір, а його рейтинг настільки погіршиться, що він може навіть не пройти до другого туру виборів.