«Кремль нахабно оббрехав Гілларі Клінтон», – із таким заголовком вийшла в німецькому «Більді» стаття про нещодавню заяву прес-секретарки МЗС РФ Марії Захарової. Російська чиновниця у прямому ефірі державного каналу «Россия-1» прямо звинуватила колишню Держсекретаря США у зв’язках із нині померлим «терористом №1» Усамою бен Ладеном. «Чи пам’ятаєте ви фотографії теплої зустрічі бен Ладена в Білому домі?» – відповідаючи на запитання щодо долі сумнозвісного консультанта Януковича Пола Манафорта, сказала Захарова. І ведучі шоу ствердно хитнули головами.

Фото, на яке посилається Захарова, поширюється в інтернеті ще з серпня 2015 року, пише «Більд». На ньому зображені Гілларі Клінтон та Усама бен Ладен, що дружньо потискають одне одному руки. Принаймні з середини 2016 року загальновідомо, що ця світлина є грубою підробкою – обличчя бен Ладена за допомогою «фотошопу» змонтоване з тулубом індійського музиканта Шубхашиша Мукерджи, якого справді приймали у Вашингтоні 2004 року. Не знати про це в МЗС Росії не могли. На думку німецького видання, заява Захарової є незграбним намаганням відвернути увагу суспільства від злочинів російського уряду в Сирії, перекинути проблему зі хворої голови на здорову. «І це спрацьовує, бо більшість росіян отримують інформацію про світову політику з державних ЗМІ. Усередині країни ніхто навіть не намагається спростовувати фейки Кремля, що поширюються центральною владою», – пише «Більд».

Втім, фейкові новини московського поход­ження призначені не лише для суто внутрішнього вжитку. Як у колишньому Радянському Союзі щось, що мало бодай трохи пристойний вигляд, йшло на експорт, – так і зараз російському споживачеві перепадає лише те, що на Заході їсти не буде ніхто. Основні зусилля Кремля спрямовані за кордон. Газета «Нью-Йорк Таймс» цього тижня згадала про сумно­звісного Мелвіна Редика з Гаррісбурга – усміхненого американця в бейсболці, що півтора року тому розмістив у «Фейсбуці» посилання на сайт «Ді-Сі-Лікс» і супроводив його інтригуючими обіцянками розповісти «всю правду про Гілларі Клінтон». Сайт став майданчиком, з якого поширювалися як викрадені російськими хакерами із серверів Демократичної партії електронні листи, так і відверта брехня, на яку потім посилалися російські ЗМІ на кшталт «Раша Тудей» та «Спутник». «Нью-Йорк Таймс» вважає цей сайт лише провісником початку масового втручання росіян у президентську кампанію 2016 року. Щонайменше 150 мільйонів американців опинилися в зоні впливу російської «фабрики тролів» у соцмережах (облікових записів, що не належать справжнім особам і створені для поширення брехні). Такого висновку дійшла комісія Конгресу США, що протягом останніх двох тижнів проводить відкриті слухання з приводу втручання РФ у американський політичний процес. Комісія також визначила, що справжньою метою цієї спецоперації була зовсім не перемога того чи іншого кандидата: «Російським тролям поталанило створити чимало фейкових груп на кшталт «Ветеранів за Трампа», «Серце Техасу» тощо та організувати в деяких містах США одночасні демонстрації цих груп із протилежними гаслами, що, на думку організаторів, мало призвести до сутичок і заворушень», – додає столична «Вашингтон Пост». Цікаво, що представники власників соцмереж, навіть викликані до Конгресу, не забажали взяти на себе частку відповідальності за безперешкодне існування дезінформаційного кубла на їхніх майданчиках. Сенатор Марк Р. Ворнер навіть мусив дорікнути представникові «Твіттера» за нерозбірливість у джерелах доходу.

Не можна не порадіти з приводу того, що на небезпечність інформаційної складової сучасних війн нарешті звернули увагу країни, які три роки поспіль відбувалися стандартними проповідями про «свободу слова» на адресу України. Здається, невипадково жоден американський конгресмен досі не погодився на зустріч із новопризначеним посланцем Росії у США Анатолієм Антоновим. «На всі мої запити до Конгресу надійшли відмови», – поскаржився він у неділю агенції «РИА Новости». Подив посланця незрозумілий: про що можна домовлятися із представником країни, що зробила брехню основою своєї політики? Американці – народ прагматичний, і слухати побрехеньки, хай навіть державного калібру, не полюбляють.